Преса про фестиваль

ГоловнаIII ТМКТФ → Преса про фестиваль

Тони Палмер: «Я поспорил с Джоном Ленноном на 10 фунтов»

 

Известного оперного режиссера, кинодокументалист и влиятельного британский музыкальный критика Тони Палмера мы повстречали в Трускавце на фестивале «Корона Карпат», куда он приехал со своей знаменитой лентой "All My Loving" 1968 года выпуска. По ходу действия фильма Пол Маккартни, Фрэнк Заппа, Роджер Вотерс и другие культовые рок – музыканты и продюсеры 60 – х годов прошлого столетия рассказывают о проблемах нашей цивилизации и их отображении в поп – музыке. При чем выступления групп перемежаются сценами насилия в горячих точках планеты - атака на сознание мощнейшая! А еще Тони это — человек, к мнению которого прислушивались Игорь Стравинский, Тихон Хренников, Джон Леннон, многие другие яркие музыканты. Многолетний музыкальный обозреватель Observer, искренний друг «Битлз», автор более сотни фильмов о великих музыкантах в свое время первым написал об Девиде Боуи, Led Zeppelin. 

 

- Вы по большей части снили кино про композиторов, которые работают в жанре классической музики…Чем тогда, в 60 – х вас приворожил рок – н – ролл?

 

- Рок он и сей час остается музыкой эксперимента. Когда слушаешь Джимми Хендрикса или Cream, всегда возникает такое почти мистическое ощущение новизны. Спашиваешь себя, что будет дальше? Рок - музыка всегда была меня в чем то непредсказуемой и опасной и потому чертовски привлекательной. Уверяю вас, что ничего случайного в этом мире не происходит. Рождение рок музики было подобно некоему взрыву планетарних масштабов. Мы знали,  что рок – музыканты это весьма талантливые люди, которые призваны сказать человечеству нечто очень важное, донести такое себе глобальное послание. И мы знали, что эти люди никогда не станут такими воспитанными и вежливыми, как требовала от них система. Они были сердитым поколением. Ребята были сердиты на общество, в котором они жили. Они пытались изменить его к лучшему. Пребывали в таком себе уникальном настроении! 

 

- У фильма, как я понял была своя предистория?

 

- Да, конечно. Дело в том, что существовали музыканты, которые по определенным причинам не могли попасть на телевидение.  А Джон Леннон хотел, что бы я снял фильм, куда эти уже выдающиеся на то время музыканты были бы «вписаны». В результате у широкого зрителя появилась возможность понять, что рок – звезды это разумные люди и им есть о чем поведать людям о мире, в котором они живут. Они не только некие маргинальные личности, которые носят длинные волосы, принимают наркотики и ничего существеннее, чем шум на сцене не воспроизводят. На самом деле эти люди требовали уважения к себе как фантастические музыканты и экстроординарные личности, которые и в самом деле хотели изменить мир. Они были недовольны тем, что говорили и делали политики того времени. Потому, что в те времена даже телерадиокампания ВВС, которая закупила этот фильм и приобрела права на его демонстрацию, когда увидели результат, были очень недовольны. Прошло долгих 9 месяцев, пока они они решились фильм показать. И Леннон заключил со мной пари на 10 фунтов. Вот его суть. За два вечера до демонстрации ленты Леннон сказал, что серьезные газеты  проигнорируют и будут ненавидеть этот фильм, потому что это будет наступление на основы веры в рок – н ролл. Но дешевые, то есть популярным газетам лента понравиться. Он сформулировал то, в чем я был внутренне убежден. И все же мы поспорили. Фильм показали. Все дешевые газеты его раскритиковали. Серьезные же издания газеты на протяжении многих недель писали большие статьи про концепцию фильма и его про правдивость. Мол, если все это правда, то наверне всем нам, обществу нужно стыдиться того факта, что мы долгое время игнорировали целое явление. Дешевые же газеты подчеркнули одну специфическую вещь. Они писали, мол это фильм про рок – н - ролл. Но вы, я думаю заметили, какая музыка звучит в начале фильма? Это известная классическая вещь.Дешевые газеты просто не обратили внимание на классическую музыкальную составляющую картины. К тому же им не понравилась жестокость которая присутствовала в эфильме и не по душе оказалось ощущение страха, которое он вызывает. Так что Леннон оказался неправ, но само рок – движение от появления картины однозначно виграло, так как музыкантов стали воспринимать всерьез.  

 

- Какие отношения вас связывали с Джоном?

 

- Джон был прекрасным человеком, и интересным собеседником. Кстати, кришнаиты до сих пор утверждают, что в одной из прошлых жизней Леннон был великим индийским музикантом и очень верующим человеком. Кришнаиты ведь дружили в битлами, а одного из них - Харрисона даже обратили в свою веру. Охотно в это верю, я имею в виду прошлые инкарнации Джона, так как он вкупе с остальными членами группы был человеком незаурядным.

 

— Некоторое время вы много писали как музыкальный критик…

 

— Когда я после окончания Кембриджа приехал в Лондон, ничем подобным заниматься не планировал. Но один из моих друзей решил познакомить меня с редактором газеты Observer, замечательной женщиной. Исторически сложилось так, что зам главного музыкального критика, кстати замечательный джазовый вокалист, не может больше писать, потому что полностью ушел в музыку. В свою очередь главный критик на дух не перносил любит поп и джаз. На должность джазмена взяли меня и это продолжалось до до 1974 года. Потом я уехал в Штаты для схемок для съемок музыкального сериала All We Need Is Love. Вернулся я только через полтора года, поэтому никак не мог вести в Лондоне регулярную колонку, которая до того выходила практически каждое воскресенье. Я первым написал про long-review знаменитого «Белого альбома» Beatles — задолго до того, как этот альбом попал в продажу. Я первым написал о Дэвиде Боуи, Led Zeppelin и Джимми Пейдже. Это было прекрасное время.

 

— Как музыканты реагировали на ваши рецензии?

 

 - По всякому. Бывали случаи, когда и я был неправ. Например, моя рецензия на первый альбом Джимми Хендрикса получилась ужасающе разгромной. После выхода колонки мне позвонил Леннон и сказал, что мне стоит сходить на ближайший концерт Хендрикса в Лондоне. Я пошел и в следующей своей колонке признался, что был в корне не прав. Это было время больших ожиданий и большого эксперимента. Впрочем, особой ностальгии по 60 и 70 – м не испытываю. Сейчас жить стало, пожалуй, еще интересней.

 

У Трускавці розпочався ІІІ міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат»

 

У Трускавці розпочався ІІІ міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат»

З 5 по 10 жовтня відоме курортне місто приймає ІІІ Трускавецький міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів "Корона Карпат". У його програмі – краще кіно з України, Росії, Аргентини, Туреччини, Франції, Німеччини, міжнародна ко-продукція. У конкурсній програмі – дві стрічки, що цього року були гучно презентовані в Україні – історично-патріотична сага Михайла Іллєнка «Той, хто пройшов крізь вогонь» та спільний проект Німеччини, Росії та України «4 дні дня в травні» від німецького режисера Ахіма фон Борріса, де головну роль зіграв знаний російський актор Олексій Гуськов.  

Членами журі Першої конкурсної програми ігрових телевізійних фільмів обрано Шевель Людмилу (Росія, актриса, Заслужена артистка Росії, 1994), Баніоніса Раймундаса (Литва, режисер), Левона Мінасяна (Франція, сценарист), Гібу Миколу (Молдова, режисер, сценарист), Олексія Безгіна (Україна, ректор КДІТМ ім. Карпенко-Карого). Голова журі – Людмила Шевель. 

Журі другої конкурсної програми документальних фільмів очолює режисер, сценарист Республіки Білорусь Галина Адамович, режисер фільму-переможця ІІ-го Міжнародного кінофестивалю «Корона Карпат» у номінації «За кращий неігровий фільм» - фільму «Інокиня». Цей фільм також був відзначений у номінації «За краще звукове рішення неігрового кіно (композитор або звукорежисер)». Членами журі стали також Васіл Барков, болгарський режисер, сценарист та Віта Желакевічюте, польський сценарист, журналіст. 

"Відкриття фестивалю відбулося в Трускавці на центральній сцені, долучивши до події тисячі відпочиваючих. А весь фестиваль розсипаний по всьому місту. Спеціальним гостем відкриття став російський актор Володимир Гусєв добре відомий за роллю капітана Зіміна в серіалі «Даїшники», котрий є нашим земляком, адже народився у Львові", - розповів голова правління ГО "Кінофестиваль "Корона Карпат" Олег Карпин. За його словами, особливим гостем фестивалю цього року стане легендарний британський режисер Тоні Палмер, який візьме участь у концерті у Львівській філармонії, присвяченому "Бітлз", проведе майстер-класи, представить свої фільми. "Закриття фестивалю відбудеться у Львівській опері. У Львові, в Палаці мистецтв, також пройде показ програми документальних фільмів", - поінформувала генеральний продюсер фестивалю Теодозія Микитка. 

Отже, 8 жовтня Тоні Палмер візьме участь у концерті "The Beatles через півстоліття з Тоні Палмером" у Львівській філармонії. А 9 жовтня проведе майстер-класи студентам магістерської програми журналістики в Українському католицькому університеті і завітає у Трускавець на Третій кінофестиваль "Корона Карпат". Тут о 19.30 демонструватимуть стрічка All My Loving, в якій відомі поп-музиканти розповідають, як популярна музика і культура загалом відображають ставлення політиків до світу, в якому ми живемо. Пол МакКартні, Френк Заппа, Роджер Вотерс прямим текстом говорили про проблеми суспільства. Після показу Тоні Палмер поспілкується з глядачами, а також проведе зустріч з професіоналами у галузі кіномистецтва. 

А поки фестиваль «Корона Карпат» триває. «За три роки діяльності наш фестиваль представив у своїй програмі понад 100 фільмів з 30 країн світу. До участі у конкурсній програмі були залучені найкращі кінороботи ігрового жанру, у тому числі, кінострічки від України, що подолали конкурсний відбір. У програмі показів немає фільмів-блокбастерів. Ми вибираємо фільми, які підтримують духовну ідею, щоб збагатити внутрішній світ кіноглядача, - каже Олег Карпин, генеральний директор ТМКТФ "Корона Карпат". 

Покази Першої конкурсної програми ігрових телефільмів відбуваються у кінотеатрі «Злата». Паралельно ведеться показ конкурсних документальних фільмів, а також фільмів українських режисерів на патріотичну тематику та ретроспектива маловідомих стрічок за участю Богдана Ступки. 

http://starlife.com.ua/posts/-u-truskavts-rozpochavsya--mzh-13568.html

 

Раймундас Баніоніс – син відомого актора Донатаса Баніоніса (“Ніхто не хотів помирати”) приїхав на ІІІ Трускавецький міжнародний кінофестиваль вперше.

 

На запрошення організаторів  погодився взяти участь у роботі журі. Врівноважений, серйозний, маломовний – таким на перший погляд видається режисер. Однак, коли ми з ним зустрілися у домовлений час, я побачила перед собою іншого Баніоніса – щирого, відвертого, добродушного, інтелігентного. 

 

- Багато акторів і режисерів на фестивалі казали, що українського кінематографа нема. Він помер. Що можете сказати про кінематограф вашої країни – Литви.

 

- Він так само помер. Один-два фільми на рік, які якимсь чином з’являються на екрані, – це не кінематограф. Кіно – це ринок. Потрібні глядачі. А у нас три мільйони населення. Про що можемо говорити? Поки не знайдемо контакту з іншими країнами, так і будемо простоювати і видавати один фільм на рік. Є люди, які за власні гроші щось знімають, але їх дуже мало.

 

- Ви народилися в акторській родині – Донатаса і Они Баніонісів. Мабуть, ще з раннього дитинства було вирішено, що підете стопами батьків у велике кіно?

 

- Ніхто за мене нічого не вирішував. І я не актор. Я – режисер. Хоча першу роль зіграв, коли мені було три роки. Це був 1960 рік. Великий друг нашої сім’ї – режисер Паневежіського драматичного театру Юозас Мальтініс ставив у театрі шекспірівського «Макбета». І дав мені першу у моєму житті роль – сина Макдуфа. Це голосно звучить: у трирічному віці зіграв свою першу роль. Звичайно, я там нічого не грав. Просто вийшов на сцену. За оригіналом, у Макдуфа був один син. Але Мальтініс вирішив, що синів має бути два. Старшого сина зіграв мій покійний старший брат, а під мене спеціально режисер придумав цю роль. Потім ще було кілька дитячих ролей. І остання моя роль у театрі – дядя Мадансаль у п’єсі Жана Ануїля «Пасажир без багажу». Потім ще було кілька кіноролей.

 

- Ви самі вирішили знятися у кіно, чи все ж таки батько підказав спробувати.

 

- Ні-ні. У нас не така сім’я, щоб за дітей щось вирішували батьки. На нас ніхто не тиснув. Батько не пхався у наші справи. У кіно мене запросили на головну роль у дитячий білоруський бойовик “П’ятірка відважних”. Мені тоді виповнилося 13 років. Ну а вже наступна роль у фільмі «П’ятнадцята весна», де я зіграв піонера, Героя Радянського Союзу Сашу Чекаліна. Це були дві головні ролі, всі решта – так собі, епізодичні. От коли я зіграв у цих фільмах, зрозумів: не хочу бути актором! Коли спробував акторського хліба, вирішив, що стану режисером. Хрещений батько подарував мені першу камеру, я почав відвідувати гурток кінолюбителів і готувався до вступу у ВГІК.

 

- Чула, що ви, як режисер, дуже суворий на знімальному майданчику.

 

- Ні, не суворий. Я – вимогливий.

 

- Свого батька ви у кіно знімали?

 

- Ні. У кількох моїх виставах він зіграв.

 

- Як ви почувалися, коли ви – син, але мусите вказувати батькові, де і як краще треба зіграти?

 

- Яка різниця – тато він мені чи звичайний актор. На сцені нема родинних зв’язків. Там – робота. Але мені завжди було легко з ним працювати, бо ми розмовляли однією мовою, у нас з ним одне розуміння театру. Це зараз більшість акторів сприймають гру у театрі плакатно, поверхнево. Їм важко пояснити, що вони мають робити. Бо вони не хочуть розуміти. От я недавно працював над виставою і кажу одному акторові: «Будь щирим, відвертим», то він вирішив, що треба замінити слова. Він навіть не зрозумів, чого я від нього вимагаю. От це проблема, а не проблема однієї родини на сцені.

 

- Це зараз ви – театральний режисер. Але ж починали як кінорежисер.

 

- Мій перший фільм «Моя маленька дружина». Зняв його, коли мені було

 

27 років, тому, мабуть, і фільм вийшов молодіжним. Він мав шалений успіх у колишньому Союзі. Потім була картина «Не пам’ятаю обличчя твого», за яку я отримав Гран-прі на Московському кінофестивалі , а третя – «Діти з готелю «Америка». Цю картину я представляв на кінофестивалі у Берліні, її й досі показують.

 

- Ідеї для своїх картин берете з життя?

 

- Звичайно. Бо ж можна брати класику, а можна знімати те, що бачиш перед собою.

 

- З ким вам легше працювати – з молоддю чи зі старшим поколінням професіоналів?

 

- Для мене не має значення – молода це людина чи старша. Аби тільки була талановита. Молодій особі можна, якщо не розуміє, і «міцніше» словечко сказати, щоб переконливіше пояснити (сміється. – Г. Я.). Бо дехто, поки не струсонеш, працювати не може. От талановитий актор, але працює без віддачі, якийсь ширвжиток видає. Тому й доводиться і голос підвищити. Не тільки на молодих акторів, а й на старших також.

 

- Слава батька вам у житті допомагала чи, навпаки, – заважала?

 

- Десь допомагала, а десь, навпаки, шкодила. Скільки на світі живе заздрісників, і важко всім пояснити, що є люди, які хочуть і можуть чогось самі досягти у житті. Від декого з друзів мені «діставалося на горіхи» тільки за те, що я – син Баніоніса, а деякі викладачі, навпаки, допомагали, бо знали, що я – син Баніоніса.

 

- А коли ви ще жили вдома, з батьками, часто обговорювали фільми, у яких грає батько?

 

- Ми не могли обговорювати роботу батька, бо це елементарна неповага була би до нього. Як я, його молодший син, міг собі дозволити критикувати його роботу на знімальному майданчику чи навіть щось підказувати? Та він би й сам ніколи мене не запитав, що я думаю про його роботу. Розумієте, покоління мого батька виросло у Мальтініса. А цей режисер був узурпатором думок. Почнемо з того, що мій батько не мав спеціальної акторської освіти, він вчився горщики ліпити. А Мальтініс зібрав сільських хлопців і зробив з них особистостей. Не йдеться конкретно про акторів, а про особистості. І освіту дав їм Мальтініс, возив їх у Ленінград і Москву на вистави. Хлопці, яких виховував Мальтініс, навіть один одному не мали права давати якісь поради, бо якби він про це дізнався – був би страшний скандал. Тільки він міг радити, як треба грати і поводитися на сцені. Ніхто не мав права лізти не у свою справу, бо керувати творчою групою і давати поради міг тільки він.

 

На ІІІ Трускавецькому міжнародному кінофестивалі телевізійних фільмів “Корона Карпат” заслужена артистка Росії Людмила Шевель була не просто гостем.

 

 

Саме її слово було вирішальним у виборі кращого фільму в основній програмі, бо Людмилі Миколаївні організатори кінофестивалю доручили найважливішу місію – очолити міжнародне журі. За словами актриси, коли їй зателефонували і запросили у Трускавець на кінофестиваль, вона зраділа, бо випала нагода ще раз відвідати Україну. Про творчість і особисте життя Людмила Шевель розповіла в ексклюзивному інтерв’ю журналісту “ВЗ”. 

 

- Людмило, ви закінчили Театральний інститут імені Карпенка-Карого. Яким чином опинилися в Росії, та ще й стали заслуженою артисткою Росії?

 

 

- Коли навчалася на третьому курсі інституту, приїхала асистентка з фільму «Прийдуть страсті-мордасті», який знімала кіностудія «Ленфільм». Вони шукали акторку на головну роль. Кажуть, треба опинитися у потрібному місці у потрібний час. І це правда. У цей день мене могло взагалі не бути в інституті. Коли роботи над фільмом були завершені, наша знімальна група отримала на кінофестивалі у Таллінні один з головних призів. Мабуть, через це після закінчення інституту мене й запросили на кіностудію «Ленфільм».

 

 

- В інституті не заперечували, що вас, третьокурсницю, зірвали з занять…

 

 

- Мій шеф Михайло Рудін, на жаль, зараз уже покійний, навпаки, зрадів, що мене – його вихованку – запросили зніматися у головній ролі на такій поважній кіностудії. Єдине, що після закінчення інституту виникли проблеми з розподілом. Коли на мене прийшла заявка з «Ленфільму», в інституті це вирішили приховати. І коли треба було погоджуватися на те, що мені пропонували, я вперто відмовлялася, мотивуючи тим, що підпишу тільки той документ, який прийде з «Ленфільму».

 

 

- І ви назавжди перебралися у Ленінград?

 

 

- Це була трохи смішна ситуація. Я вже працювала на «Ленфільмі», а туди приїхав київський режисер Борис Савченко. Він запросив мене у свою картину «Ще до війни». З радістю погодилася, бо використовую будь-яку можливість приїхати на Батьківщину.

 

 

- Знаю, що ви зіграли у фільмі «Самотнім надається гуртожиток» з легендарною Наталією Гундаревою. Як вам працювалося з цією талановитою актрисою?

 

 

- Те, що Наталія Гундарева була геніальною актрисою, казати не треба. Це видно з тих картин, у яких вона зіграла. Але, окрім того, що була талановитою – була доброю, порядною. Від неї завжди віяло таким теплом і позитивом, не відчувалося втоми. Коли знімали цей фільм, я була ще молодою артисткою, а Гундарева – зіркою. Але тої зірковості ніхто не відчував, бо Наталія її не демонструвала. А ще вона захищала всіх, до кого мав претензії режисер. Пригадую, під час зйомок одна молода акторка заснула, це побачив режисер, а Гундарева стала на захист молодої дівчини.

 

 

- Ви зіграли у мелодрамі «Ніч грішників» проститутку Любку. Важко було перевтілитися?

 

 

- Швидше, важко було вийти з образу (сміється. – Г.Я.). Еротичні сцени у цій картині зроблені дуже тонко, делікатно. Нема відвертої непристойності, навпаки, показано, яким має бути кохання.

 

 

- Вам важко роздягнутися перед камерою?

 

 

- Скажу чесно: робити це нелегко. Уявіть: стоїть знімальна група – осіб зо двадцять, всі на тебе дивляться, а ти роздягаєшся. Зараз би уже не роздягнулася. Але колись були фільми, які цього вимагали. Скажімо, стрічка «Список Шиндлера», де показано єврейське гетто. Там всі були роздягнуті, це було страшно. Це не еротика, це – жах. А от коли польський режисер Зигмунд Маринович запросив мене у свою картину, яку знімали на «Білорусьфільмі», де я грала роль убивці, а Донатас Баніоніс – інспектора кримінальної поліції, там треба роздягатися кілька разів. (За сценарієм, моя героїня всіх своїх коханців топила у ванні). Але навіть тоді я погоджувалася, щоб мене знімали тільки топлес.

 

 

- Ви зіграли у серіалах «Вулиці розбитих ліхтарів», «Убивча сила». Майже у кожній серії показано, що після розкритого злочину «менти» ставлять пляшку на стіл і випивають. Розумію, що це – бутафорія. А от коли закінчуються зйомки, поза кадром дружать з «зеленим змієм»?

 

 

- Коли знімається фільм, у акторів настільки завантажений день і щільний графік, що на пиятику часу не залишається. Якщо знімальний день триває до глибокої ночі, а вранці знову треба бути на майданчику, то залишається кілька годин лише на сон. Пригадую, свого часу казали, що у Рогожкіна на зйомках «Особливостей національного полювання» пили на майданчику. Нічого такого не було. Це все плітки. Після роботи могли випити, щоб зігрітися, але не під час.

 

 

- Віддаєте перевагу кримінальним фільмам чи мелодрамі?

 

 

- Аби був гарний сценарій. Хоча, якщо говорити про жанри, то найулюбленіший – трагікомедія. Я ніколи не хотіла зіграти Джульєтту чи Офелію – це не моє.

 

 

- У вас був період, коли ви не знімалися. Чому?

 

 

- На це було багато причин. Почалося все з того, що мій перший шлюб був невдалим. У другому шлюбі народилася дитина, з якою треба було сидіти вдома. А потім сталася жахлива трагедія – вбили мого чоловіка, і я з маленькою дитиною залишилася сама. На допомогу прийшла мама. Вона приїхала з Києва і підтримувала мене у моєму горі. Зрозуміло, що про зйомки не могло бути й мови – жити було тяжко.

 

 

- І ви більше не виходили заміж?

 

- Зараз я, як кажуть, у вільному плаванні. Моїй доньці 17 років, вона – студентка–першокурсниця Санкт-Петербурзького університету. Навчається на акторському факультеті.

 

- Як донька акторки вона, мабуть, знімається з дитинства?

 

- Мушу вас розчарувати – вона ще у жодному фільмі не зіграла. Мені не хотілося забирати у неї дитинство, оскільки акторська професія – важка праця. Те, що вона вступила на акторський факультет, – це її вибір.

 

 

- А ви, коли вступали на акторський факультет, радилися з батьками?

 

 

- До вступу в театральний інститут я закінчила музичне училище у Києві імені Глієра по класу бандури. Коли вчилася десь у класі шостому, подивилася фільм «Анна і командор», де зіграли Лановий і Фрейндліх. Ця стрічка справила на мене таке враження, що я вирішила стати артисткою. І коли настав час нести документи, я подала їх у театральний, а батьків обдурила. Сказала, що вступаю у консерваторію. І сама ходила в театральний з бандурою, щоб вони думали, ніби це я в консерваторію пішла. Потім довелося зізнатися у своєму “грішному вчинку” (сміється. - Г.Я.), але батьки прийняли мій вибір.

 

 

Банионис оценивал кино, а Вилли Токарев учил правильно пить водку

 

 

Завершился третий по счету международный кинофестиваль телевизионных фильмов «Корона Карпат». На сей раз кино в Трускавце оценивало серьезное международное жюри, а среди гостей были мировые знаменитости.

 

Конечно, с «Кинотавром» и другими крупными форумами этот фестиваль сравнивать нельзя. Созданная группой энтузиастов во главе с Олегом Карпыном, без какой-либо финансовой поддержки, «Корона Карпат» - скорее, имиджевое мероприятие, направленное на популяризацию Трускавца не только как курорта, но и как культурного центра. К счастью, это понимают местные власти, оказывая фестивалю всяческое содействие.

 В состав жюри игровых фильмов в этом году вошли представители различных киношкол: российская актриса Людмила Шевель, известный молдавский режиссер Николай Гибу, режиссер и сценарист из Франции Левон Минасян, ректор Киевского театрального института им. Карпенко-Карого Алексей Безгин, а также режиссер и сценарист, сын знаменитого актера Донатаса Баниониса, Раймундас Банионис.Документальные ленты оценивали Галина Адамович (Белоруссия), Васил Барков (Болгария) и Вита Желакевичюте (Польша).

На открытии фестиваля, невзирая на прохладную погоду, было многолюдно. Актер Владимир Гусев, всенародно любимый «гаишник Коля Зимин», рассказывал актерские байки. Кстати, родом актер из Львова. И на фестиваль в Трускавец приехал вместе с пожилой мамой.

Отдельным пунктом программы стало пронзительное видео, на котором Богдан Ступка читает стихотворение. Отдав дань великому актеру, покинувшему нас в июле, присутствующие почтили его память минутой молчания…

Через несколько дней гостем фестиваля стал Вилли Токарев. Пожилой шансонье дал в городе единственный концерт, причем традиционные автографы у бювета могли получить только обладатели билетиков. Недешевых, кстати.

На установку бронзовой плиты в честь победителя прошлогоднего фесриваля «Корона Карпат», аргентийского фильма «Китайская сказка», Токарев прибыл минута в минуту. А на фуршете после торжества поведал прессе, что его молодая жена совершенствует нынче режиссерское мастерство в Америке (она окончила ВГИК), а сам он обожает в СНГ два города: Ялту и Москву. Поделился и секретом своей отличной формы: сто грамм водки в день, но – не более, и не за один раз.         

К концу фестиваля в Трускавец прибыл легендарный британский режиссер Тони Палмер. Он представил свой фильм «Allmyloving». Правда, ему не понравилось, что фильм был заявлен как «лента о «Битлз». Мол, это не совсем так. Думается, немного снисхождения мэтру не помешало бы – понятно, что это не Канны…

Фильмом-победителем стала лента «Крепость спящих бабочек» литовсокго режиссера Альгимантаса Пуйпы. Злые языки шептались, что не последнюю роль в этом сыграла национальность главы жюри – ведь Банионис тоже литовец. Однако, было очевидно: из всего увиденного эта картина действительно выделяетмя, и вполне заслуживает своей награды.

 

Из документального кино особый приз достался фильму «Пианизм» Ивана Твердовского. Закрытие фестиваля «Корона Карпат» прошло во Львовском оперном театре. А все его гости и участники отметили, что с радостью встретятся через год!

 

 

Кіно на любий смак – від «Бітлз» до Богдана Ступки

 

Особливою подією в рамках фестивалю став приїзд відомого британського кінорежисера, до речі особистого друга Джона Леннона Тоні Палмера. В місцевому кінотеатрі «Злата» він презентував свою непересічну стрічку "All My Loving". Ця досить складна за будовою та форматом стрічка, де Пол МакКартні, Френк Заппа, Роджер Вотерс та інші культові рок – музиканти і продюсери доби 60 – х років минулого сторіччя розповідають про проблеми суспільства і їх відображенні у поп – музиці. Кращих з кращих обирали міжнародні журі, які очолили заслужена артистка Росії Людмила Шевель (ігрове кіно) та білоруський кінодокументаліст Галина Адамович (документальне кіно). Переможцем першої конкурсної програми ігрових телевізійних фільмів стала литовська стрічка «Фортеця сплячих метеликів» режисера Агільмантаса Пуйпа. Кращим документальним фільмом визнано «Гіркий смак свободи» М.Голдовської. Приз за найкращі чоловічу та жіночу ролі здобули виконавці головних ролей у сербському фільмі «Білий, білий світ» - Улікс Фехміу та Нана Салімович. Журі також відзначило документальну роботу львівського режисера Тараса Химича «Срібна земля». Хроніка Карпатської України 1919-1939 і художнє рішення українського блокбастера з сюжетом заснованим на реальних подіях «Той Хто Пройшов Крізь Вогонь» Михайла Іллєнка. Високу оцінку глядачів отримали позаконкурсні програми, в яких організатори фестивалю віддали данину шани Богдану Ступці, презентувавши ретроспективу маловідомих фільмів з його участю. Представили українське патріотичне кіно, кращі роботи від французького Aye-Aye Film Festival, ретроспективу Вітаутаса Жалакявічюса, дитяче аргентинське кіно.

 «Наш молодий фестиваль не тільки познайомив глядачів і учасників із новинками світової індустрії телевізійних фільмів,  - заявив генеральний директор фесту Олег Карпин,- але й багато зробив для розвитку і промоції унікального курортного міста».

 

Феєрія співу - від Віллі Токарєва до … «даїшника» Володимира Гусєва

 

Цьогорічний фестиваль «Корона Карпат» взагалі мав досить потужну музичну складову. Спочатку ми потрапили на концерт Вилли Токарєва в місцевому Палаці культури ім. Т. Г. Шевченка. Це було щось незабуте. Окрім своїх відомих пісень в стилі, який раніше називався міський романс, а зараз чомусь трансформувався в малозрозумілий за змістом «шансон», по типу «В шумном балагане», «Небоскребы» тощо Віллі співав різного роду лірику, пісні єврейською и навіть… іспанською. На церемонію встановлення бронзової плити на честь переможця минулорічного фестивалю «Корона Карпат», аргентинського фільму «Китайська казка» за участю генерального директора Олега Карпина фестивалю та аргентинського посла в Україні Токарев прибув вчасно. Тільки но церемонія завершилась, Токарев хвилин з 30 фотографувався з перехожими, роздавав автографи та диски з своїм останнім альбомом. Така ж ситуація склалася з Віллі і напередодні концерту біля бювета з легендарною «Нафтусею», що й насправді трошки тхне нафтою, й після самого концерту за лаштунками. Було досить зворушливо бачити, як артист з світовим ім’ям настільки щиро і невимушено спілкується зі своєю публікою. До речі, Токарєв присвятив Трускавцю окрему пісню, в якій річ йде про цю саму чудодійну «Нафтусю». Коли ми були на екскурсії у Східниці, потрапили на цікавий концерт, який дав для учасників і гостей фестиваля унікальний співак з Мінська Генадій Санько. Ця невелика на зріст людина володіє шикарним м’яким тенором. Він співав і пісні з репертуару білоруських «Сябров» і унікальні тірольські народні пісні з характерною манерою виконання. Були й музикально – комедійні номери. Але у всій красі ми побачили під час фінального концерту у Львівському оперному театрі, коли він неперевершено заспівав відому арію «містера ікс» з оперети Имре Кальмана. Зал буквально вибухнув оваціями. Уже стало традицією на Трускавецькому кінофестивалі співати гімн фестивалю, який написала співачка і композитор Юлія Махотіна з Бердянська. Тому коли вони з співаком Михайлом Грицканом виконували гімн, зал активно підспівував. Напередодні під час одного з банкетів в ресторації під Трускавцем мі чули, як Михайло Грицкан, в репертуар якого все більше входять єстрадні пісні украінскою, заспівав «Чуть помедленнее кони» Висоцького. Повідомляємо, що це було досить потужно – Джигурда відпочиває. Ведучим фінального концерту у Львівському оперному став  актор кіно і співак Тарас Постников. Під час виконання пісень, які мали яскраво виражену фолькову основу, він незмінно використовував кобзу, і грав на неї дуже віртуозно. Насправді зворушливим  став виступ відомого актора Володимира Гусєва, улюбленого народом «даішника Колі Зіміна». Він з’явився на сцені Оперного з гітарою і заспівав декілька чудових авторських пісень, які присвятив свій матері, що була присутня в залі. Всі вже звикли до його акторських байок і жартів, але мало хто здогадувався про його музичний і поетичний хист й потужний голос.


 

Вилли Токарев: «Я никому никогда не завидую!»

 

Живую легенду певца Вилли Токарева мы встретили в солнечном городе – курорте Трускавце на фестивале телевизионных фильмов «Корона Карпат», в рамках которого он дал два концерта и выступил на финальном шоу в Львовском Оперном театре. Город и фестиваль настолько очаровали Вилли, что он посвятил Трускавцу и его чудодейственной минеральной воде «Нафтусе» новую песню. Неповторимое обаяние, которое излучает этот человек, его простота в общении с людьми независимо от статуса и подлинная интеллигентность не могли не очаровать нас, и интервью прошло, как говорят на одном дыхании.

Вилли, который пишет песни в …10 различных жанрах

- В последнее время вы не снимаетесь в кино. Почему?

- Мой профиль работы не позволяет мне отдать себя в руки кинодеятелей. Это отнимает массу времени, в том числе переезды в другие города, а у меня свой график работы на студии, концерты. Все это очень совместить. Потому я отдал предпочтение музыке.

- Как дети относятся к вашему творчеству, разделяют ли ваше увлечение музыкой?

-Они сами учатся в музыкальной школе. Речь идет о старинной школе Кауфмана в Нью – Йорке. Девочка учиться по классу вокала и гитары, а мальчик осваивает гитару и барабаны.

- Вы хотите, что бы они сделали музыкальную карьеру?

- Я их не заставлял. Они сами изъявили желание. Если захотят, то станут музыкантами, но я специально не буду направлять их в это русло.

- Вы стали популярны за счет песен, которые написаны в жанре, который сейчас принято называть шансоном. Но ведь у вас есть масса лирических песен?

- Я пишу песни в 10 различных жанрах. На счет шансона, это не моя вина. Меня раскрутили те, кто делал свой бизнес на моих песнях. Я соответственно тоже что- то имел. Им было выгодно раскрутить меня именно в этом амплуа, как исполнителя такого жанра. Я был вынужден это делать, потому. Что это мой единственный источник дохода. И на протяжении многих лет я выступал с соответствующим репертуаром, состоящим из «блатных» песен. Но постепенно я стал вкраплять в свои концерты и лирику. 90% моих песен записанных на тридцати альбомах это вещи лирические. Если говорить о тех песнях, которые условно будем называть шансоном, то в моих текстах, вы не найдете ни одного нецензурного слова. Это некая констатация определенных фактов, которые нельзя пропускать такие себе правдивые истории из нашей жизни. Ведь не секрет, что одни живут во дворцах, другие поскромнее, а третьи совсем скромно. Но и первые, и вторые и третьи есть и были, и не писать об этом, по моему мнению, просто ханжество. А если написать об этом правильно, то есть не в плане критики, то эта правда воспитывает. Все мои песни написаны в юмористическом ключе со стопроцентной правдой о том, что происходило. Придуманных песен у меня нет, за исключением штук трех, в том числе «Рыбацкой». Эта песня придумана на основе рассказов рыбаков плюс мое воображение, такое себе аллегорическое. Это старая песня. Мне очень приятно, что песни, которое я написал 20 – 30 лет назад слушатели требуют от меня до сих пор и это лучшая награда для автора. Я не ставил перед собой задачу популяризировать эти песни, я имею в виду шансон. То, что они сейчас популярны, ну что же, так исторически сложилось.

Фонограмма – не наш метод

- Вы работаете на сцене вживую?

- Конечно же. Я считаю, что пение под фонограмму за оскорбление для публики и за унижение для себя. Делать вид, что ты поешь, а на самом деле просто открывать рот это одни из видов воровства. Зрителя нельзя обворовывать. Все должно быть честно.

- Концерты, наверное, отнимают много сил. Как вы отдыхаете, восстанавливаетесь?

- Я во- первых отдыхаю на самом выступлении, потому, что я воспринимаю как концерт как потрясающее действие, когда тебя пришли слушать самые разные люди. Зрители награждают тебя аплодисментами и забрасывают тебя цветами. При этом они же видят, что я работаю с живым звуком и за это они тоже благодарны. Устанавливается казалось бы невидимая, но очень прочная связь между залом и тобой. Получается. Что ты определенным образом руководишь людьми, которые находятся в зале, они в твоем подчинении. И от того, как ты доносишь до них музыку, с каким вкусом, многое зависит.

Сто грамм каждый день как лекарство

- Я слышал о таком рецепте от Вилли Токарева, мол, что бы поддерживать себя в хорошей форме нужно раз в день выпивать сто грамм водки…

- Моя норма водки в день действительно 100 грамм в день. И это не мной придумано. Я получил этот рецепт от одного потрясающего бразильца. И вот уже более 20 лет я следую этому правилу, и очень благодарен человеку, который меня в это дело посвятил. Я отказался от алкоголя в количествах больших, чем эти самые 100 грамм в сутки. 100 грамм разделенные на три части это лекарство, потому, что попадая в кровь сто грамм в день 36 часов гуляют по организму и очищают клетки головного мозга, убивают некоторые микробы, создают хороший аппетит, хороший сон. При этом зависимость от алкоголя отсутствует как класс. Ты просто знаешь, что это очень полезно. Это не привычка, а необходимость.

Легко зарабатывает – легко тратит

- Где вы сейчас чаще бываете, в Америке или в СНГ?

- Иногда приходиться подолгу быть в Росси, а точнее в Москве. У меня есть три места в мире, где я могу бросить свое тело на кровать, Москва, Ялта и Нью – Йорк.

- Я знаю, что в Москве вы купили дом. А почему Ялта?

- Потому, что Ялта это удивительный город. Такого воздуха как там нет нигде в мире. Даже Ницца как говорят, отдыхает. Это удивительный коктейль: море плюс горный воздух, где растут разного рода можжевельники и масса других растений. Когда вы утром просыпаетесь и вдыхаете этот волшебный воздух, вы говорите: «Какой подарок Господа Бога людям! Воистину, Ялта это райский уголок на земном шаре!».

- Вы специальный гость кинофестиваля. Как вы относитесь к такого рода мероприятиям?

- Это потрясающе. Кто знает. Может быть, лет через 20 Трускавец станет новой «киношной» Меккой для паломников со всего мира. Организаторы впервые придумали ставить памятные плиты не артистам, а режиссерам, как вот только что поставили памятную плиту режиссеру фильма – победителя прошлогоднего фестиваля «Корона Карпат». Это очень заманчиво и многих деятелей кино заинтересует. Тем более, когда они побывают здесь и увидят, сколько здесь есть шикарных мест, что бы снимать фильмы.

- Вы прошли непростую школу жизни. Что помогло вам выстоять на этом нелегком пути?

- Вы вероятно имеете в виду мою жизнь в Америке. Главное в жизни идти к своей цели прямо, без отклонений, и не расталкивать других локтями. Добиваться нужно того, что ты сам себе определил. А определение должно быть точным, так как если ошибся, потом может быть плохо. И еще одно правило. Я никогда не завидую никому и ничему и никогда не считаю чужие деньги. Есть деньги – хорошо, нет – я их заработаю. Я никогда не занимаюсь накопительством денег. Я легко их зарабатываю и еще легче с ними расстаюсь.

- Ваша жена поддерживает такое ваше отношение к финансам?

- Моя жена Джулия не любит ни колец и дорогих бирюлек. Она очень скромная и при этом очень талантливая. Она закончила с отличием сценарное отделение ВГИКа, училась у талантливого педагога Ростислава Юренина, который был другом Эйзенштейна и Чарли Чаплина. Сейчас она учиться в Hunter College в Америке режисссуре и продюсированию документального кино. Ее приняли без оплаты, и она получила гранд за свои таланты.

- Когда планируете снова приехать в Украину?

- Теперь я буду бывать здесь каждый год на фестивале «Корона Карпат».

 

Вилли Токарев: "Я очень легко зарабатываю деньги, и еще легче с ними расстаюсь"

 

С легендарным композитором и певецом, автором песен "Мурманчаночка", "Небоскребы", "Кто виноват" и многих других мы встретились на Трускавецком кинофестивале. Энергичный и оптимистический, Вилли Иванович рассказал Prostobank.ua о финансах в своем прошлом и настоящем.

Вилли, в 1974 году, Вы эмигрировали в США. Почему Вы решились на этот шаг?

В Советском Союзе я работал в лучших коллективах страны. Писал музыку во многих жанрах, но проходили только лирические песни – все остальное запрещалось. Я тогда решил, что может мне стоит выпустить мои песни в другом месте. И выбрал Соединенные Штаты, потому что там для творчества большая свобода, чем в любом другом государстве мира. Эту информация я почерпнул из источников, которые тогда имел в своем распоряжении: журнал «Америка», фильмы и т.д. И я не ошибся. Когда я приехал в Америку, меня никто не спросил, почему я сюда приехал, почему пишу такие песни.

Как Вам удалось выехать за границу?

Выехать мне было очень трудно, потому что я не еврей. Тогда приоритет выезда за границу имели евреи. И вот, бедные евреи – такие тоже бывают – мне помогли. Я помог им  деньгами, я в то время зарабатывал хорошие деньги. А они мне сделали вызов, как будто я их дальний родственник. Но в первый раз моя поездка провалилась. Меня «зарубили» на первом же заседании парткома. Выехать получилось позже. Тогда как раз приезжал президент Никсон в Советский Союз. И по этому поводу всем неугодным предложили убраться из СССР. В их число попал и я.

Уезжая в Америку, Вы оставляли тут родных и близких. Не боялись за их судьбу?

Я маме сказал, что обязательно вернусь. С мамой у меня всегда были честные отношения. Мама мне дала разрешение, и я поехал. Но я знал, я чувствовал, что вернусь. Так оно и получилось.

Судя по Вашему имени (Вилен – имя, производное от Владимир Ильич Ленин), Ваши родители весьма лояльно относились к социалистическому строю и Коммунистической партии…

Да, конечно. Более того, мой отец в 1934 году, когда я родился, был водителем легкового автомобиля. Это все равно, что сегодня космонавт. Он был очень образованным и начитанным человеком, живя даже не в городе, а на хуторе в Адыгее. Я тоже родился на этом хуторе, а уже потом мы перебрались в Майкоп. Отец работал на машине, катал меня на ней и показывал мне город.

Вы сказали, что в советское время зарабатывали хорошие деньги…

Я получал «авторские» – мои песни исполняли многие известные певцы того времени по всей стране. Я писал песни, которые были популярными. Я сам выступал с концертами. У меня постоянно была работа.

А сколько Вы зарабатывали?

Я скажу. Однажды меня на улице остановили сотрудники ОБХСС. Я как раз шел из ресторана, в котором работал. В Ленинграде был известный ресторан «Нева», там работали прекрасные музыканты, был прекрасный оркестр, и я там тоже работал. И тоже получал неплохие деньги. И вот как-то иду я после концерта и несу в авоське помидоры. Меня остановили сотрудники ОБХСС и говорят: «Мы видим, что вы часто выносите из ресторана помидоры». А они стоили тогда бешенные деньги, потому что были привозные. «Где Вы эти деньги берете?» - спрашивают меня. Я отвечаю, что зарабатываю. «Мы знаем, сколько вы зарабатываете в этом ресторане». Я говорю, что я еще являюсь автором песен и тоже на этом зарабатываю. Поехали ко мне домой, и я им показал все корешки почтовых переводов, которые я получал, как автор. А там переводы по 50 и 70 рублей. По тем временам большие деньги. Они извинились и ушли. Вот так.

Я зарабатывал такие деньги, что мог позволить себе приобрести кооперативную квартиру. Я не знал, что такое  дефицит денег. У меня все было в порядке. Но, тем не менее, я уехал за свободой творчества. Я не хотел нарушать законы. Я был законопослушный гражданин. Я не хотел некоторые свои вещи издавать подпольно, как это делали многие другие музыканты. И эти музыканты потом пострадали – они сидели в тюрьме.

То есть честным, оказалось, быть выгодно?

В любом случае! Быть честным и порядочным в любой стране, в любое время – самый выгодный вариант существования.

В Америке Вас кто-то ждал?

Нет, меня никто не ждал. Я ехал в никуда. Когда я приехал в Америку, меня встретила не еврейская организация, а Толстовский фонд, который был очень бедным на то время. Им руководила дочь Льва Николаевича Толстого, и она сказала: «Мы месяц Вам даем, а потом убирайтесь, куда хотите – у нас нет денег».

Там мне выдавали очень маленькие деньги – всего 25 долларов в неделю. Но этого было достаточно на первый случай, чтобы начать делать какие-то шаги по поиску работы и жилья. Через месяц я оттуда уехал, найдя скромную квартирку, и начал работать на разных работах, получая 1,25 доллар за час. Потом полтора доллара, два доллара, два пятьдесят и так далее. Потом работал таксистом, для того чтобы заработать деньги на первую пластинку. И за четыре года я заработал эти «несчастные» 25 тысяч долларов и выпустил пластинку.

Я пригласил американских музыкантов, и мы записали пластинку на самой лучшей студии города. Я выпустил эту пластинку с компакт-кассетой, сделал объявление, и моя жизнь в очень скором времени перевернулась с ног на голову в хорошем смысле этого слова. Меня забросали чеками, я купил квартиру на Брайтон-Бич у океана в старинном доме.  Купил гараж. У меня появились счета в банке. И в такси после этого я ездил только как пассажир! Всего в Америке я выпустил 22 альбома со своими песнями. Таким образом, я  стал по уровню жизни средним американцем.

Неужели таксист в Америке может заработать и отложить 25 тысяч долларов?

Почему нет? Я зарабатывал в день минимум 50 долларов. И работал без выходных. Посчитайте сами.

В свое время на киностудии Горького сняли о Вас фильм с названием «И вот теперь я богатый сэр и вернулся в СССР!» В этом названии чувствуется торжество победителя.

Да, я чувствовал себя победителем. И мне очень приятно, что плоды этой победы я пожинаю и сейчас. Вы видите, ко мне подходят люди, чтобы поблагодарить, взять автограф.

Вы ожидали, что будете настолько популярны в Союзе?

Я не ехал за популярностью. Я просто хотел сделать свои песни доступными. Чтобы люди знали мое искусство. Я не ожидал такого всплеска популярности, но это подтвердило, что тот авантюрный поступок, который я совершил в сорок лет – был правильный. Но мой авантюризм был основан на логике. Я знал, зачем я приехал в Америку и, пройдя через очень большие лишения, я пришел к своей цели.

Скажите, а насколько Вы богатый сэр?

Знаете, я мультимиллионер! Но не по количеству денег, а по количеству поклонников. Это самое большое богатство. Деньги – понятие относительное. Я знаю некоторых миллиардеров  - они  несчастные люди. И знаю людей со скромным достатком – они довольствуются жизнью так, что им можно только позавидовать. Поверьте, счастье не в богатстве. Счастье и богатство – понятия, несовместимые друг с другом. Часто они мешают друг другу. Хотя с умной головой можно уметь зарабатывать деньги и быть при этом счастливым человеком.

Ваши финансовые дела кто-то ведет или вы занимаетесь денежными вопросами сами?

Я очень легко зарабатываю деньги и еще легче с ними расстаюсь. У меня нет стремления к накопительству. Когда у меня заканчиваются деньги, я звоню своим друзьям в Австралию или в Украину и говорю: «Ребята, если я вам нужен, могу приехать и спеть». И меня приглашают. Приехал, заработал – и опять на коне! Такая работа дает мне адреналин. Когда у тебя все упаковано, все есть – ты засыпаешь. Когда в жизни нет никаких изменений, ты существуешь, как спящий на дереве. Мне неинтересна такая жизнь. Я хочу быть постоянно в движении.


 

Как Трускавец в третий раз короновали

 

В этом году в программе фестиваля принимали участие фильмы из Украины, Франции, Великобритании, России, Германии, Литвы, Сербии, Болгарии и Аргентины. Изюминкой кинофеста стали несколько выступлений несравненного Вилли Токарева, который решил взять фестиваль под свой патронат и приезжать пить знаменитую воду «Нафтусю» в Трусковец каждую осень. В рамках внеконкурсной программы принимал участие фильм известного британского режиссера, друга Джона Леннона Тони Палмера под названием  All My Loving, после выхода в свет которого, в 1968 на Западе впервые всерьез заговорили о The Beatles и других рок – звездах 60-х.

 

Фестиваль для небольшого города – событие из ряда вон. Тем более, как стало известно ВВС, делался он практически на голом энтузиазме, без подключения серьезных спонсоров. «Вытянули» бюджет кинофеста местные власти, так как одной из главных целей его проведения кроме промоушена отечественного кино, стало развитие инфраструктуры Трускавца – уникального курорта мирового значения. Можно смело снять шляпу перед генеральным директором фестиваля Олегом Карпиным, продюсером Любовью – Теодозией Микиткой и пресс – секретарем, известной тележурналисткой Ириной Гордейчук, которые буквально вытянули праздник на своих плечах. К сожалению, в Украине, где в изобилии обретаются признанные во всем мире курорты с целебными минеральными источниками, лечебными грязями и прочими бесценными ресурсами, инфраструктура и туристический бизнес находятся в состоянии такой себе вечной потенции. То есть они вроде бы есть, но до евростандартов еще тянуться и тянуться. Возьмем тот же Трускавец. Ну, чем он хуже Карлових Вар? Вспомним о том, что в Трускавце можно пить ( хоть залейся!) минеральные воды из 14 источников: «Нафтуся», «Юзя», «Мария», «София», «Бронислава» и другие. Трускавецкая соль «Барбара», которую добывают из высокоминерализованной рапы успешно конкурирует с аналогичной каловарской. Впрочем, уже сегодня в городе с население 26 000 человек, ежемесячно отдыхает в среднем 13 000 человек, из них свыше 2 500 иностранцев.  Говорят, что если здесь проводить хотя бы месяц в году, и регулярно пить искомую водичку можно дожить до …120 лет.

 

Город Трускавец маленький, можно сказать интимный. По улицам дефилируют старинные экипажи запряженные лошадьми (развлечение для туристов). Можно прокатить «с ветерком», к примеру, невесту, жену или ватагу ребятишек. Рынки и лавки пестрят нездешней красы сувенирами. Каждый, даже обычная гуцульская трубка с изображением местного горного духа, топорик, нож или католические четки – это всегда настоящее произведение искусства. Многочисленные старинные виллы, как правило, заняты гостиницами и ресторациями. Архитектура – местная, уникальная. Впрочем, чем — то напоминает прибалтийские столицы, Польшу, и даже Австрию. Большинство вилл названы женскими именами в честь дочерей польских королей и не только. Одну из них занимает музей истории города, который существует от 1982 года в деревянной усадьбе «вилла Сариуш». История курорта пестрит контрастами. От австрийцев к полякам, от них к «советам», а там уже и до «сьогодення» недалеко. Каждая власть наводила свои порядки.

 

Иконы в Трускавце такие, что дыхание перехватывает. Живописная Греко – католическая церковь св. Миколая Чудотворца… Местные бабушки шепнули нам на ухо, что прихожане здесь иногда видят ангелов. А во время больших передряг с небес нисходит Матерь Божья.

 

Такого в Киеве не увидишь - Епархиальный музей, открытый тут в конце 90 -х. Тут нам рассказали об истории греко – католической Самбирско -Дрогобыцкой Епархии, о жизни и подвигах митрополита Андрея Шептицкого (который спас много людей в подвале собор св. Юра во время немецкой оккупации) и патриарха Йосифа Слепого. Еще одно местное чудо – Художественный музей, который почти на 90% посвящен творчеству народного художника Украины Михаила Биласа. Большинство экспонатов это уникальные гобелены мастера, которые пронизаны духом Карпат и исполнены с потрясающим изяществом и любовью. Еще в Трускавце есть замечательный городской парк. Здесь и расположены два больших бювета с целебными минеральными водами, где можно попробовать и знаменитую «Нафтусю». Посреди парка, на фоне скульптур русалок, мавок и других персонажей «Лісової пісні» Леси Украинки выделяется памятник Адаму Мицкевичу, установленный здесь в 1900 году.

 

Настоящим событием в рамках фестиваля стал концерт Вилли Токарева в местном Дворце культуры им. Т. Г. Шевченко. Кроме своих известных «блатных» ( ну и словечко!) песен типа «С добрым утром, тетя Хая», Вилли пел много лирики, песни на иврите и даже…на испанском. Было трогательно наблюдать, как артист, которого знают все от Камчатки до Нью – Йорка уделял внимание каждому своему поклоннику, не уставая фотографироваться и раздавать автографы. Вилли посвятил Трускавцу новую песню, своеобразный гимн минеральной воде «Нафтусе», которой певец решил угощать некую ясноглазую Марусю. За один вечер песня стала шлягером. Когда мы были на экскурсии в Сходнице, попали на выступление певца из Минска Генадия Санько. Этот небольшого роста человек обладает отличным мягким тенором. Он пел вещи известных белорусских ВИА и виртуозно исполнял тирольские напевы. Во время финального концерта во Львовском оперном театре Геннадий просто поставил публику «на уши», исполнив арию «мистера икс» из оперетты Имре Кальмана. Очень трогательным получилось и выступление актера Владимира Гусева, любимого народом «гаишника, Коли Зимина». Он появился на сцене Оперного с гитарой и запел, при чем чисто и проникновенно. Владимир посвятил несколько песен своей матери, которая присутствовала в зале. Все уже привыкли к его актерским басням и шуткам, но немногие знали, что он сочиняет и поет песни, при чем вполне профессионально уже около 20 лет.

 

Особенным событием в рамках фестиваля стал приезд известного британского кинорежиссера Тони Палмера. В местном кинотеатре «Злата» он презентовал свою картину "All My Loving". По ходу действия фильма Пол Маккартни, Фрэнк Заппа, Роджер Вотерс и другие культовые рок – музыканты и продюсеры 60 – х годов прошлого столетия рассказывают о проблемах нашей цивилизации и их отображении в поп – музыке. При чем выступления групп перемежаются сценами насилия в горячих точках планеты. Атака на сознание мощнейшая!

 

Обладателей Гран - при избирало международное жюри, которые возглавили заслуженная артистка России Людмила Шевель (игровое кино) и белорусский кинодокументалист Галина Адамович (документальное кино). Победителем конкурсной программы игровых телевизионных фильмов стала литовская лента «Крепость спящих бабочек» режиссера Агильмантаса Пуйла. Лучшим документальным фильмом признан «Пианизм» Ивана Твердовского ( Россия). Жюри также отметило документальную работу львовского режиссера Тараса Химича «Серебряная земля. Хроника Карпатской Украины 1919-1939». Отметили и украинский блокбастер с сюжетом основанным на реальных событиях «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михаила Ильенко про украинца, бывшего политзаключенного, который после побега из лагерей стал вождем племени американских индейцев. Были и интересные внеконкурсные программы. Например, ретроспектива малоизвестных фильмов с участием Богдана Ступки. Представили также украинское патриотическое кино, эксклюзивные ленты от французского Aye-aye Film Festival, ретроспективу Витаутаса Жалакявичюса («Никто не хотел умирать»и др.), детское аргентинское кино. «Думаю, что фестиваль помимо своей «киношной» составляющей, много сделал для развития инфраструктуры Трускавца», - заявил напоследок ВВС Олег Карпин.

 

С 5 по 11 октября 2012 года в Трускавце проходил III-й Международный кинофестиваль «Корона Карпат».

 

Стоит отметить, что в Украине развивается фестивальное движение в области кинематографа. Проведение нового масштабного фестиваля за пределами столицы является тому хорошим примером. К событию было подключены кинематографисты из 13 стран мира. Открытие фестиваля состоялось на центральной сцене города Трускавца. 

 

Каждый день фестиваля был наполнен не только кинопоказами, а и другими интересными событиями, такими как, творческими встречами с создателями картин, экскурсиями по достопримечательностям края, презентациями, в частности дней аргентинского кино в Украине. К слову хотелось бы отметить, что культурное событие в нашей стране поддержали коллеги из дружественной Аргентины, представив к показу серию национальных кинематографических работ. На торжественных мероприятиях фестиваля присутствовал консул посольства аргентинской республики в Украине Кристиан-Николас Соколовски.

 

Кинофестиваль положил начало хорошей традиции - установке памятных плит в честь лучших фильмов. В городе для этого выделена аллея, названная аллеей Кинославы. 8 октября там торжественно установили 2-ю бронзовой плиту в честь аргентинской картины “Китайская сказка”, победителя прошлого года. 

 

Трускавецкий фестиваль еще молод и для того, чтобы ему достичь авторитета событий мирового масштаба, организаторам предстоит потрудиться, но они на верном пути – отбор картин проводится тщательно, опытными специалистами в области кинематографа. Приятно отметить, что создатели фестиваля видят свою миссию в обогащении внутреннего мира кинозрителей – при отборе лент ставка делается на интеллектуальное кино. 

 

Фестиваль способствовал развитию туризма в карпатском регионе, анонсы событий по всей Украине, интересная программа мероприятий привлекли в курортный Трускавец новых посетителей. Желая поддержать статус международного, организаторы пригласили некоторых знаменитостей, таких как Вилли Токарев. Прибытие известного автора и исполнителя стало настоящим подарком для зрителей и гостей фестиваля. Шансонье дал концерт в трускавецком Дворце культуры и спел несколько песен на церемонии закрытия. 

 

Местом вручения наград победителям был выбран Львов, торжественная часть прошла в знаменитом оперном театре города. 

 

В программе фестиваля были представлены как игровые, так и документальные картины. Среди игровых победила работа литовского режиссера Агильмантаса Пуйла "Крепость спящих бабочек". Среди документальных лучшей стала картина россиянина Ивана Твердовского “Пианизм”.


 

Все едем в Трускавец

 

На фестивале «Корона Карпат», проходившем в Трускавце, приехали звезды разной величины. Бывший антисоветчик Вилли Токарев исполнял оперные арии, а российский актер Владимир Гусев пел под гитару песни собственного сочинения.

В этом году «Корона Карпат» в Трускавце была организована в третий раз и собрала кинематографистов из 23 стран мира. Гран-при фестиваля получил литовский режиссер Альгимантас Пуйпа за фильм «Крепость спящих бабочек». Среди документалистов победила картина российского режиссера Марины Голдовский «Горький вкус свободы».

Трускавецкий кинофорум, как и его старших товарищей киевскую «Молодость» и одесские «восточно-европейские Канны» (так его называют сами одесситы), куда вместо российских звезд давно уже приглашают голливудских, тоже посетила мировая знаменитость: британский режиссер Тони Палмер, когда-то первым снявший фильм о «Битлз». В Закарпатье он привез документальную картину «All My Loving» о молодых рокерах. Некоторые искусствоведы нашли в ней несколько устаревшие приемы монтажа — застывшие кадры, затуманенные, искаженные лица, но тем не менее, в фильме есть одно неоспоримое достоинство: 80% экранного времени звучит музыка, поэтому сложный перевод с английского на украинский, а потом с украинского на русский практически и не нужен.

С переводом на мероприятиях «Короны Карпат» вообще были проблемы: для гостей, приехавших из Польши, Беларуси, Литвы, Болгарии, России, Франции, общим языком был все-таки русский, но зрители в залах частенько его не понимали и требовали разговаривать только на местной мове, что создавало организаторам проблемы. «Что же вы нас в такой конфуз вводите?» — посетовал арт-директор фестиваля, народный артист Украины кинорежиссер Петр Савченко на творческой встрече в поселке Сходница, где две старушки просто не давали болгарскому сценаристу вести концерт, требуя, чтобы он перешел на их родной украинский.

Осенний кинопраздник подарил своим землякам коренной трускавчанин, директор фестиваля Олег Карпин. Среди артистов, посетивших фестиваль, особенным шармом выделялся незабвенный Вилли Токарев.

На закрытии фестиваля, которое проходило на сцене одного и красивейших театров мира — Львовском театре оперы и балета имени Соломии Крушельницкой, Вилли исполнил несколько номеров, в том числе и попурри 60-х, где почти все песни были посвящены Москве. (Но любимому певцу простили даже это. Вообще, львовяне оказались удивительно доброжелательны и полностью лишены того национализма, который им принято приписывать). А Вилли, как выяснилось, любит Трускавец давно и нежно. Например, отдыхая в этом году с семьей у целебных источников, написал гимн местной минеральной воде Нафтусе: «Когда я начал пить Нафтусю, то крепче стал любить свою Марусю» — примерно так. Потом, правда, знаменитого шасонье «занесло»: «А теперь моя Маруся жить не может без Нафтуси!» — скандировал он с оперной сцены. «Он что же, больную взял»? – перешептывались недоброжелатели.

Вечерами, когда возле бюветов с незабвенной Нафтусей начиналось что-то вроде народных гуляний, артист давал всем желающим автографы, а красивым украиночкам дарил авторские диски. Певица и композитор Юлия Махотина из Бердянска, приехавшая в компании директора Бердянского кинофестиваля Александра Махотина, пела написанный ею собственноручно гимн, а российский актер Владимир Гусев (роль губернатора в фильме «Олигарх», и гаишника в одноименном телесериале), пел под гитару свои песни, прогуливался по парку с мамой, которая живет во Львове и фотографировался с чиновниками.

 

Мария Анисимова. 

 

У Трускавці відкрили меморіальну таблицю на честь торішнього переможця кінофестивалю «Корона Карпат»

 

У Трускавці зараз триває ІІІ Міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів “Корона Карпат”. Сюди з’їхалися кінематографісти з Польщі, Росії, Болгарії, Аргентини, Білорусії, Франції, Німеччини, Великої Британії... Список країн-учасниць можна продовжити, адже до участі у кінофесті долучається все більше і більше учасників. Цьогорічний кінофорум об’єднав 23 країни! А ще фестиваль святкує маленький ювілей — три роки від дня заснування.

 

Цього року «Корона Карпат» має дві конкурсні програми: ігрових телевізійних фільмів (односерійні фільми або фільми, зроблені за участю телевізійних каналів) та документальних. Окрім основної конкурсної програми, на фестивалі проходить ретроспектива фільмів «Маловідомий Богдан Ступка». Ще задовго перед початком кінофоруму генеральний директор фестивалю Олег Карпин пообіцяв, що зробить все для того, аби перетворити курортний Трускавець на культурну столицю України. І слова дотримав. Щоб виховати майбутніх асів кіномистецтва, у рамках фестивалю відкрили учнівський гурток “Трускавецька кіношкола”.

 

Почесним гостем фестивалю став британський режисер, легенда світового кіно Тоні Палмер. Він представить свій фільм All My Loving, дасть майстер-клас, а у понеділок ввечері Тоні Палмер виступав у Львівській філармонії. 

 

Родзинкою фестивалю став виступ у неділю ввечері знаменитого актора і співака Віллі Токарева. Співак прибув після концерту з Одеси і відразу пішов у центр міста — до бювету. Віллі Токарев недавно з родиною відпочивав у Трускавці, і йому настільки сподобалося курортне місто, що він, не вагаючись, прийняв запрошення від організаторів взяти участь у “Короні Карпат”. А у неділю ввечері Народний дім ім. Тараса Шевченка “тріщав по швах” - стільки народу прийшло на концерт улюбленого співака. Зі сцени він все запитував: а чи прийшли на концерт... і називав імена тих, з ким фотографувався того дня у центрі. “Ця пісня звучить для вас, - дарував свої хіти Віллі Токарев. - А чи прийшов Сергій? У нього сьогодні день народження. Цю пісню я дарую йому”. Кожному, хто вітав співака квітами, він дарував свій диск. А коли закінчився концерт, запросив на сцену всіх, хто хоче мати диск з його піснями — він подарує. Народ це зрозумів буквально, і майже всі (!) поспішили на сцену за «халявними» дисками.

 

Вже стало традицією у Трускавці - після кожного фестивалю встановлювати на Алеї кінослави, що поруч з кінотеатром “Злата”, бронзову плиту, де викарбувано назву країни, фільму і прізвище режисера-переможця. 8 жовтня урочисто встановлено бронзову плиту на честь торішнього переможця ТМКТФ — аргентинського фільму “Китайська казка” режисера Себастьяна Боренштейна. Оскільки сам режисер не мав можливості взяти участі у встановленні меморіальної плити на Алеї кінослави, представляти Аргентину приїхав консул Аргентини в Україні Крістіан Ніколас Соколовський. Консул, який, до речі, добре розмовляє російською, у слові-подяці пожартував, що мріє, аби вся алея, аж до парку, була у таких меморіальних таблицях... І бажано, щоб всі були з аргентинськими прізвищами. Але найважливіше для організаторів “Корони Карпат” те, що у титрах фільму “Китайська казка” стоїть фраза: “Фільм — переможець, володар Гран-прі ІІ Трускавецького міжнародного кінофестивалю”. Тож про Трускавецький кінофорум тепер знають в усьому світі.

 

Відомий співак закохався у курортне містечко.

 

У Трускавці у жовтні відбудеться ІІІ Міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів “Корона Карпат”. Почесним гостем фестивалю цього року буде відомий співак, легенда шансону, автор пісень Віллі Токарев. Вілен Іванович недавно відпочивав з родиною у Трускавці та із задоволенням прийняв запрошення від організаторів кінофестивалю приїхати ще раз. Під час проведення фестивалю, 

 

7 жовтня, у Трускавці відбудеться концерт Віллі Токарева. Організатори планують концерт співака і у Львові. Напередодні приїзду до Трускавця співак дав інтерв’ю журналісту “ВЗ”.

 

- Під час відпочинку у Трускавці ви написали пісню про це курортне місто...

 

- Не помилюся, якщо скажу, що у мене щодня нове місто. Але якщо у цьому місті мене щось зачаровує, не можу не присвятити йому своїх віршів або й усю пісню.

 

- Всіх здивували, написавши пісню українською мовою. Вам хтось у цьому допомагав? Чи, може, знаєте українську?

 

- За національністю я — росіянин, однак моє коріння тягнеться з України. Мені подобається українська мова через її співучість, тому можу заспівати українською будь-яку гарну пісню. Наприклад, “Будьмо! Гей!” - це пісня, де і музика моя, і вірші, написані українською.

 

- Вас запросили на кінофестиваль “Корона Карпат” не лише як виконавця пісень, а й як актора. Коли вперше вийшли на знімальний майданчик?

 

- Мене постійно запрошують на зйомки. Однак через брак часу мушу відмовлятися від таких пропозицій. Зіграв у фільмі, який зняла кіностудія ім. Горького “От я став багатий сер і приїхав в СССР” у 1989 році. Пізніше у стрічці Павла Лунгіна “Олігарх”. Ну а вже у телевізійних серіалах я втратив рахунок.

 

Тоні Палмер, Віллі Токарев і «даішник» Гусєв прибули у Трускавець

 

ІІІ Міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів “Корона Карпат” відкриється у курортному Трускавці 5 жовтня. Сюди уже втретє приїдуть світові й українські знаменитості, щоб довести усім, що Трускавець не лише міжнародна оздоровниця, а й центр культури в Україні.

 

Протягом п’яти фестивальних днів глядачам продемонструють понад 50 якісних кінострічок. «Корона Карпат» має дві конкурсні програми: ігрових телевізійних фільмів (односерійні фільми або фільми, зроблені за участю телевізійних каналів) та документальних. За словами організаторів, окрім основної конкурсної програми, відбудеться меморіальна ретроспектива фільмів «Маловідомий Богдан Ступка». 

 

Цьогорічний фестиваль «Корона Карпат» впевнено можна назвати міжнародним, бо фестиваль вважається міжнародним, якщо три роки поспіль є фільми з семи країн-учасниць. Трускавецький кінофестиваль це правило витримав, поділилася радістю генеральний продюсер кінофестивалю Теодозія-Любов Ми­китка. Родзинкою святкування бу­де встановлення меморіальної плити на Алеї кінослави у Трускавці. 8 жовтня встановлять бронзову плиту на честь минулорічного переможця ТМКТФ – фільму «Китайська казка» (Аргентина) режисера Себастьяна Боринштейна. 

 

Аби розвивати кіномистецтво, у рамках кінофестивалю відкриють учнівський гурток «Трускавецька кіношкола». Тут навчатимуть ос­нов кінобізнесу. 

 

– Якими зірковими особами здивуєте нас на фес­тивалі? – запитую у генерального директора кінофестивалю Олега Карпина.

 

– Почесним гостем фестивалю стане британський режисер, легенда світового кіно Тоні Палмер. Він представить свій фільм All My Loving, дасть майстер-клас і виступить у Львівській філармонії. Пишаюся, що на фестиваль до нас приїде відомий співак і актор Віллі Токарев, який виступить перед трускавчанами і гостями курортного міста у неділю, 7 жовтня.

 

Приїдуть друзі фестивалю Оксана Сташенко з «Мухтара», яка є бажаним гостем у школах і сиротинцях, актор Олексій Колесник, режисери Юрій Музика та Валеріу Жерегі. Приїдуть і такі, кого на фестиваль запросили вперше, але вони добре знайомі нашим глядачам – відомий “даішник”, капітан Зимін Володимир Гусєв. Мало хто знає, що Володимир Гусєв народився у Львові, бо в усіх довідкових матеріалах його місце народження або не подається, або вказано помилково. Гостями фестивалю будуть і Влад Дьомін, «Джек Восьмьоркін» Олександр Куз­нецов, багато українських акторів. 

 

Цього року гостей фестивалю, окрім обов’язкових конкурсних програм ігрових телевізійних і документальних фільмів, порадують серією «Українського патріотичного кіно», дитячими фільмами і анімацією з Аргентини, ретроспективою картин Вітаутаса Жалакявічуса. 

 

«Фортеця сплячих метеликів» отримала Гран-прі кінофестивалю

 

 

От і закінчився ІІІ Трускавецький кінофестиваль телевізійних фільмів “Корона Карпат”. Відкривали свято кіно у Трускавці, бо, за словами генерального директора кінофестивалю Олега Карпина, кінофестиваль – свято насамперед для глядачів. Тому у центрі курортного містечка просто неба встановили сцену, до якої прийшли мало не всі трускавчани і гості міста. Відкриття стало справді всенародним гулянням. А закривали фестиваль у Львові: у середу ввечері у Театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької назвали кращих з кращих і вручили нагороди переможцям кінофесту. 

 

Червоною доріжкою про­йшли відомі актори і режисери не лише з Украї­ни, а й з Польщі, Білорусі, Литви, Болгарії, Росії, Франції... Особливо тепло львів’яни зустрічали відомого співака і актора Віллі Токарева. Артист задовго перед фестивалем відпочивав з родиною у Трускавці. Йому настільки сподобалося курортне місто, що він написав пісню про Трускавець “Нафтуся”. І прийняв запрошення організаторів кінофестивалю взяти у ньому участь. Коли співак після концерту в Одесі прибув до Трускавця, вирішив відразу піти до бювету, що у центрі міста. Народ позбігався, просили дозволу сфотографуватися і автограф на згадку. Ніколи не думала, що зірка такої величини так вільно і просто може спілкуватися з простими людьми. Можливо, через це і люблять його, бо на концерт у Палаці культури імені Тараса Шевченка розкупили усі квитки. А він сипав зі сцени жартами, спілкувався з народом і роздавав свої диски. У Львові артист також перед входом в Оперний давав автографи і ставав до знимки. У виступі на закритті фестивалю Віллі Токарев заспівав кілька власних творів і попурі зі старих радянських пісень.

 

Уже стало традицією на Трускавецькому кінофестивалі співати гімн фестивалю, який написала співачка і композитор Юлія Махотіна з Бердянська. Тому й не дивно, що коли вони з Михайлом Грицканом виконували гімн, підспівував мало не весь зал. Бо фестиваль уже має багато друзів, які щороку беруть в ньому участь, тож вивчили слова. 

 

Цьогорічний кінофестиваль святкував свій перший маленький ювілей – три роки від дня заснування. І хоча він ще дуже молодий, проте серйозно заявив про себе у світі, бо цього року до Трускавця на свято кіно з’їхалися кінематографісти з 23 країн! Спеціальним гостем на кінофесті став відомий британський режисер Тоні Палмер, який представляв у позаконкурсній програмі свій фільм All My Loving. Саме після виходу його фільму про “Біттлз” група стала відомою на увесь світ.

 

До сліз зворушливим моментом на закритті фестивалю став виступ відомого актора Володимира Гусєва. Ми всі уже звикли до його жартів і безпосередності як на екрані, так і поза кадром. Гусєв не хворіє на зіркову хворобу, але як тільки з’являється на вулиці, його відразу обступають люди. А в Оперному актор вийшов з гітарою і зі сцени звернувся до залу: “У цьому залі сидить найдорожча для мене людина, яка дала мені життя. Моя мама. Мамочко, я тобі дуже дякую, що ти у мене така добра. Я тебе дуже люблю. Цю пісню я дарую тобі”. Після свого виступу Володимир Гусєв підійшов до мами, поцілував її і подарував квіти. 

 

– Мій Володя вже завтра їде, – материнські очі наповнилися сльозами. – Так швидко пролетів той фестиваль. Ще би побув хоч кілька днів...

 

Фільм “Народжені круглими не помирають квадратними”, у якому зіграв Володимир Гусєв, брав участь в основній конкурсній програмі. І хоча сама стрічка не отримала нагороди, “доброму даішнику” вручили спеціальний приз – путівку на відпочинок в один із найкращих готелів Трускавця. Тож дуже швидко Ніна Гусєва зустрінеться зі своїм сином знову. 

 

Найурочистішим момен­том закриття, звичайно, було вручення нагород. Гран-прі фестивалю, золоту “Корону Карпат”, отримав литовський режисер Альгімантас Пуйпа за фільм “Фортеця сплячих метеликів”. Прізвище режисера, країну і назву фільму буде викарбувано на бронзовій плиті і встановлено на Алеї кінослави у Трускавці на ІV кінофестивалі. 

 

Гран-прі фестивалю у конкурсі документальних фільмів отримала стрічка російського режисера Марини Голдовської “Гіркий смак свободи”.

 

Перемогу у номінації “Найкраща жіноча роль” і “Найкраща чоловіча роль” отримали актори з одного фільму югославського режисера Олега Новковича “Білий, білий світ”. Гра югославських акторів Нани Селімович та Улікса Фехміу настільки сподобалася членам журі, що вони присудили головним героям дві найвищі нагороди.

 

Під час пісні “Друзі мої”, яку заспівали дуетом Михайло Грицкан і Володимир Гусєв, усі учасники кінофестивалю вийшли на сцену. 

 

– У нас справді дуже багато друзів, – сказала генеральний продюсер фестивалю Теодозія-Любов Микитка. – Завдяки їм ми і провели цей фестиваль. І всі, хто прийшов сьогодні на його закриття, – теж наші друзі. А тому ми не прощаємося з вами, друзі, а тільки кажемо – до нової зустрічі на наступному фестивалі!

 

 

Друг "Битлз" Тони Палмер презентовал на Международном фестивале телефильмов "Корона Карпат" свой фильм

 
 

Почесним гостем телефестивалю «Корона Карпат» стане британський режисер Тоні Палмер

 

Британський кінорежисер Тоні Палмер стане почесним гостем фестивалю телевізійних фільмів «Корона Карпат», що вже третій рік поспіль проходить у курортному Трускавці.

Про це кореспонденту УКРІНФОРМу розповів директор фестивалю Олег Карпин.

«З 5 до 10 жовтня триватиме ІІІ Трускавецький міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат». Серед почесних гостей цьогорічної імпрези - британський кінорежисер Тоні Палмер – автор понад сотні фільмів про знаменитих музикантів, композиторів і акторів», - зазначив О.Карпин.

За словами директора фестивалю, 8 жовтня Тоні Палмер візьме участь у концерті «The Beatles» через півстоліття з Тоні Палмером» у Львівській філармонії. А 9 жовтня проведе майстер-класи студентам магістерської програми журналістики в Українському католицькому університеті.

Тоні Палмер відвідає фестиваль 9 жовтня. Тут до зустрічі з майстром продемонструють кінострічку «All My Loving», в якій відомі поп-музиканти розповідають, як популярна музика і культура загалом відображають ставлення політиків до світу, в якому ми живемо.

Після показу кінострічки Тоні Палмер поспілкується з глядачами, а також проведе зустріч з експертами у галузі кіномистецтва.

Нінель Кисілевська, ЛЬВІВ. 2 жовтня 2012 року.

 

Віллі Токарєв: Ідучи до мети, нікого не розпихай ліктями

 

 

Віллі Токарєв

Всесвітньо відомий шансоньє, композитор і поет Віллі Токарєв став спеціальним гостем фестивалю телевізійних фільмів «Корона Карпат» у курортному Трускавці на Львівщині.

У межах фестивалю Віллі Токарєв виступив із гастрольним концертом, взяв участь у відкритті таблиці на честь фільму-переможця фестивалю на Алеї кінослави в курортному парку Трускавця. А після завершення церемонії відповів на запитання кореспондента УКРІНФОРМу.

- У Вас є кінематографічний досвід - успішні ролі у фільмах «Олігарх» та «Денний дозор». Чи не побачимо ми Вас на наступних фестивалях уже з новою акторською роботою?

- Саме цей досвід не дозволяє мені віддати себе в руки кінодіячів. Все-таки музика - це моє основне «я». І саме вона дуже тісно єднає мене з кінематографом: я пишу музику і пісні для багатьох фільмів. Найближчим часом вийде два альбоми, написаних у цьому ключі. І хочу зазначити, що мені не соромно за ці мелодії, бо вони йдуть від серця і написані на належному фаховому рівні.

- Як ставиться Ваша рідина до музики, кіно і Вашої зайнятості?

- Моя дружина закінчила ВДІК. Вона - учениця відомого російського режиссера і кінодраматурга Володимира Юренєва, який був близьким другом Чарлі Чапліна. Тепер, через багато років, вона навчається режисерського мистецтва в Нью-Йорку. До престижного закладу її прийняли на безоплатну форму навчання завдяки «багажу», отриманому на Батьківщині, і таланту. Діти навчаються гри на гітарі і ударних інструментах у нью-йоркській школі Кауфмана. Навчаються не з принуки, а за власним бажанням. Так що в сім`ї – повна гармонія і взаєморозуміння.

- Скажіть, а «блатний» акцент у багатьох Ваших піснях - це данина нашим сумним реаліям чи ставка на нових «господарів життя»?

- Якщо ви помітили, в жодній своїй пісні я не вживаю нецензурних слів. Я пишу пісні в десяти різних жанрах і не міг оминути й такого явища в нашому житті. Не писати про це – ханжество. Те, що я описую у своїх піснях, – стовідсоткова правда. А подана з гумором - вона перевиховує.

- Де Ви проводите більше часу - на Батьківщині чи за океаном?

- У мене є три місця на світі, де я можу "кинути своє тіло на ліжко", - це Ялта, Нью-Йорк і Москва. При цьому, найбільшу перевагу я надаю Ялті. Її повітря, настояне на ялівці, морі і кипарисах, створюють такий неповторний коктейль, якого не скуштуєш на жодному курорті світу. Думаю, що відтепер і Трускавець стане моїм улюбленим місцем. Це справжня корона Карпат, і саме це стане щасливим квитком для однойменного фестивалю. Років через двадцять ця імпреза буде однією з найпрестижніших у світі кіномистецтва.

Узагалі, я люблю Україну, бо це чудова країна. У ній є все для успіху – вона компактна, густонаселена, має потужний інтелектуальний потенціал, має гори, море. Якщо ще забезпечить гідне життя своїм мешканцям - рівних їй не буде в світі.

- Ходить легенда про рецепт здоров`я від Віллі Токарєва.Чи не поділитесь ним із нашими читачами?

- Щоденно вживати по сто грамів горілки, розділивши цю дозу на три рази. Таку пораду мені дав колись старий бразилець. І цього правила я дотримують уже двадцять років. Загалом же я людина непитуща.

- І наостанок - про Ваше життєве кредо.

- Насамперед, я твердо переконаний, що Господь Бог є і він допомагає. Дотримуюсь і правила: "Йдучи до мети, нікого не розпихай ліктями".

Нінель Кисілевська, ЛЬВІВ. 10 жовтня 2012 року.


 

 

Международный фестиваль телефильмов «Корона Карпат» в Трускавце назвал обладателей Гран-при

 

Лучшие работы отечественных и зарубежных кинематографистов назвал ІІІ Международный фестиваль телевизионных фильмов «Корона Карпат».

Об этом сообщает корреспондент УКРИНФОРМа.

«Обладателей Гран-при среди 12 игровых и 12 документальных телевизионных фильмов из Европы, Азии и Америки, которые приняли участие в нынешнем конкурсе, назвал фестиваль телевизионных фильмов «Корона Карпат», который в течение шести дней проходил в курортном Трускавце на Львовщине. Лучших из лучших выбирали международные жюри, которые возглавили заслуженная артистка России Людмила Шевель и белорусский кинодокументалист Галина Адамович», - отметил генеральный директор фестиваля Олег Карпин.

Победителем первой конкурсной программы игровых телевизионных фильмов стала литовская лента «Крепость спящих бабочек» режиссера Агильмантаса Пуйла.

Лучшим документальным фильмом признан российский «Пианизм» Ивана Твердовского.

Приз за лучшие мужскую и женскую роли получили исполнители главных ролей в сербском фильме «Белый, белый свет» - Уликс Фехмиу и Нана Салимович.

Жюри также отметило документальную работу львовского режиссера Тараса Химича «Серебряная земля. Хроника Карпатской Украины 1919-1939» и художественное решение украинского блокбастера «ТотКтоПрошелСквозьОгонь» Михаила Ильенко.

Высокую оценку зрителей получили внеконкурсные программы, в которых организаторы фестиваля отдали дань уважения Богдану Ступке, представили украинское патриотическое кино, лучше от французского Aye-Aye Film Festival, ретроспективу Витаутаса Жалакявичюса, детское аргентинское кино.

По словам Олега Карпина, молодая трускавецкая импреза не только познакомила зрителей с новинками мировой индустрии телевизионных фильмов, но и много сделала для развития и промоции курортного города. Ее гостями стали выдающиеся личности – актеры, режиссеры, продюсеры, исполнители, которые увидели в украинском курорте замечательные «декорации» для съемок новых фильмов, а в фестивали - возможность заявить о своих работах на просторах СНГ и мира.

Нинель Кисилевская, ЛЬВОВ. 11 октября 2012 года.

 

Третья «Корона Карпат» обещает стать украинским «Кинотавром»

 

C 5 по 10 октября 2012 года в уютном курортном городе Трускавц пройдет третий международный фестиваль телевизионных фильмов «Корона Карпат». На сей раз, организаторы фестиваля настроены весьма решительно в своем желании вывести «Корону Карпат» на новый, невиданный доселе в Украине международный уровень, параллельно способствуя развитию инфраструктуры замечательного западноукраинского
Читати далі...

 

Маловідомий Ступка і зустріч з легендою кіно стануть цікавинками фестивалю на Львівщині

 

З 5 жовтня розпочнеться ІІІ Трускавецький міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів “Корона Карпат”. Протягом п'яти фестивальних днів глядачам продемонструють більше 50 якісних кінострічок — повідомив у коментарі lviv.expres.ua Олег Карпин, генеральний директор фестивалю.

Під час фестивалю відбудеться меморіальна ретроспектива фільмів "Маловідомий Богдан Ступка".

“Під час фестивалю відбудуться спеціальні події: творча зустріч з легендою світового кіно Тоні Палмером, а також концерт Віллі Токарєва, -- говорить пан Карпин. -- Один з напрямів — "Українське патріотичне кіно" у рамках відзначення 70-річчя Визвольної боротьби. Поруч тим, не залишимо без уваги і дітей, зокрема, продемонструємо дитячі фільми/мультфільми виробництва Аргентини (з українським перекладом)”.

Під час ІІІ Трускавецького кінофестивалю 8 жовтня встановлять бронзову плиту в честь минулорічного переможця ТМКТФ - фільму "Китайська казка" (Аргентина), режисера Себастьяна Боринштейна на Алеї кінослави у м. Трускавець.

Аби розвивати кіномистецтво, у рамках кінофестивалю 6 жовтня відкриють учнівський гурток – «Трускавецька кіношкола». У школі навчатимуть основам кінобізнесу.

“На фестивалі покажуть фільми відомого режисера Вітаутаса Жалакявічуса. На фестиваль спеціально приїде дочка режисера”, -- додав Олег Карпин.

“Для нас дуже важливо, що гостями фестивалю цього року стануть легендарний британський режисер Тоні Палмер, який візьме участь у концерті у Львівській філармонії, присвяченому "Бітлз", проведе майстер-класи, представить свої фільми, а також співак і актор Віллі Токарєв виступить на концертах”, -- наголосив пан Карпин.

У Львівському палаці мистецтв -- показ програми документальних фільмів. А закриття фестивалю відбудеться у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької.

Слід зазначити, що "Корона Карпат" має дві конкурсні програми: ігрових телевізійних фільмів (це односерійні фільми або фільми, зроблені за участю телевізійних каналів) та документальних.

Джерело http://lviv.expres.ua/news/2012/09/27/57724

 

Найзнаменитіший «Даішник» Володимир Гусєв - гість Трускавецького кінофестивалю

 

Мало кто знает, что актер Владимир Гусев, ставший невероятно популярным после роли капитана «Зимина» в сериале «Гаишники родился во Львове. Практически во всех биографиях актера место его рождения либо не указывается, либо ошибочно говориться, что он родился в Ярославле.
Тем не менее, Владимир наш земляк. Во Львове он родился, учился в школе, занимался в секции дзю-до и отсюда ушел служить в армию. И только после армии поступил в Ярославский театральный институт.
Но родным городом Владимир связи никогда не терял и использует каждую возможность, чтобы посетить родные края.
Вот и этой осенью Владимир Гусев приедет в Львовскую область для участия в 3-ем Международном Трускавецком кинофестивале.
- Не смотря на то, что я уже давно не живу в Украине, я по-прежнему свободно разговариваю на украинском языке, рассказывает актер. – Я с удовольствием принял приглашение приехать на кинофестиваль. Мне очень приятно, что меня тут помнят и мои фильмы смотрят в Украине.

Источник http://zhitomir.info/news_112821.html

 

Трускавецький кінофестиваль набирає нових обертів

 

 

ІІІ Трускавецький Міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат» розпочне свою роботу 5 жовтня і триватиме до 10 жовтня. І те, що дітище і мрія невтомного таромантичного трускавчанина Олега Карпина – кінофестиваль у Трускавці – стає традиційним, витримав випробування часом та кризою, до кінофоруму звикають влада та актори, учасники та глядачі, вже не викладає сумнівів. Пророблена справді велика робота. І на відміну від «Золотої пекторалі» в «Женеві» – кінофестиваль «Корона Карпат» робиться не як закрита вечірка для обраних, а як відкрите свято якісного кіно для всіх – трускавчан і гостей міста. Кінопокази в «Златі», «Міленіумі» та Народному домі відкриті для всіх любителів кіномистецтва.
Читати далі...

 

Джерело: УКРІНФОРМ

 

18 вересня 2012 15:00  |  Київ  |  Прес-конференція

з нагоди проведення ІІІ Трускавецького міжнародного кінофестивалю телевізійних фільмів «Корона Карпат»

Учасники: Борис Савченко -арт директор кінофестивалю; Сергій Остапчук - програмний директор кінофестивалю; Олег Карпин - голова правління ГО «Кінофестиваль «Корона Карпат»; Теодозія Микитка - генеральний продюсер; Крістіан Ніколас Соколовскі - консул Аргентинської республіки;Ірина Гордейчук - журналіст и кінооглядач «Телекритики».
Підсумкові матеріали:

Читати далі...
 

Цієї осені у Трускавці плакатимуть та перейматимуться долею кіногероїв.

 

5 жовтня у місті стартує 3 Міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат». Про це на прес-конференції повідомив директор кінофестивалю Олег КАрпин. За 3 роки у Трускавці кінофестиваль встиг продемонструвати понад 100 фільмів з 30 країн світу. До участі у конкурсній програмі були залучені чиненайкращі кінороботи ігрового жанру, у тому числі, кінострічки від України, що подолали конкурсний відбір. Гостями фестивалю за цей час стали сотні кінозірок з України та закордону – Богдан Ступка, Ольга Сумська, Владлен Арсеньєв, Рината Грицкова та ряд інших. За словами генерального директора кінофесту Олега Карпина, фестиваль телевізійного кіно 3 рік поспіль переслідує благородну мету – промоцію Трускавця, як міста не лишень здоровя, але й культурного центру в УКраїні.

Програма цьогорічного кінофестивалю обіцяє бути не менш насичена, ніж усі попередні роки - за 5 днів фесту буде продемонстровано з десяток цікавих картин. У програмі передбачені фільми як для дорослих так і для дітей. Дитяче кіномистецтво буде традиційно продемонстроване для діток із сиротинців, що знаходяться в нашому регіоні. Окрім того у програму 3 міжнародного фестивалю введено українське патріотичне кіно.

Закриття цьогорічного фестивалю традиційно відбудеться у Львові, там у Оперному театрі пройде і нагородження переможців фесту. Натомість у Трускавці на «Алеї кінослави» буде закладено памятку плиту, на якій викарбують назву володаря гранті – прі фестивалю, зауважив Олег КАрпин. Серед цьогорічних зірок, які приїдуть в Трускавець – Володимир Гусєв, Олександр Кузнєцов, Оксана Сташенко, Тетяна Гнєдаш та інші.

http://www.kamenyary.info/news/truskavets/ts_osen_u_truskavts_plakatimut_ta_pereymatimutsya_doleyu_k_nogero_v_/