У фільмі «Холодне літо 53-го» Олексій Колесник знімався разом з легендарним Анатолієм Папановим. Олексій Колесник – композитор, співак, кіноактор, який зіграв у багатьох фільмах на російських, українських, білоруських кіностудіях. Він – дипломант Міжнародного фестивалю «Золотий Витязь» за моновиставу «Потерявший берег». Олексій Колесник немовби створений для того, щоб втілити на екрані національний характер: високий, стрункий, з виразним обличчям, пластичний, артистичний, чудово співає, займається спортом, вправно б’ється на шаблях. Йому личать і козацький одяг, і гімнастерка, і фрак... Кінотрюки виконує без каскадерів, перед камерою почувається вільно і невимушено. Так склалося, що заслужений артист України Олексій Колесник став великим другом Трускавецького міжнародного кінофестивалю телевізійних фільмів «Корона Карпат». Минулого року актор приїжджав на Перший кінофестиваль і дав згоду генеральному директорові кінофестивалю Олегу Карпину бути гостем другого за рахунком кінофоруму, який відбудеться у січні 2011 року. Про різносторонні таланти, життєвий успіх, фільми і фестиваль з Олексієм Колесником розмовляла кореспондент «ВЗ».
- Кажуть, талант самотою не ходить. Ви і пісні пишете, і на сцені граєте, і у фільмах знімаєтеся. Мабуть, ще з пелюшок вирішили стати артистом?
- Не зовсім з пелюшок (сміється. - Г. Я.), але ще у школі. Коли мені доручили зіграти роль Грудня у виставі «12 місяців», був учнем 1 класу.
- То ви ще з першого класу стали шкільною знаменитістю? А не дражнили вас, що зіграли Грудня, а не, скажімо, козака-розбійника чи Зорро?
- Навпаки. Потім жоден концерт і конкурс не обходився без моєї участі. І так було аж до випускного вечора.
- Потім був вступ у театральний?
- Ні, потім була армія. Ансамбль пісні і танцю Ракетних військ. Там навчився не лише співати і танцювати, а й вільно почуватися на сцені. Тому після армії переді мною не стояло питання: що далі? Подав документи у Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого.
- Хотіли грати на сцені?
- Ні, хотів зніматися у кіно. Це була моя найзаповітніша мрія. Ще на першому курсі в інституті дебютував у масовці фільму про Павку Корчагіна у режисера Миколи Мащенка. Потім були «Червоні дзвони», «Ярослав Мудрий», «Легенда про княгиню Ольгу», «Овід»… Список можна продовжити. Хоча це і не головні ролі, але це було моє. Почувався на знімальному майданчику як риба у воді.
- Ваша дипломна робота теж була на знімальному майданчику?
- Моєю дипломною роботою була роль Петруччіо у виставі «Цілуй мене, Кет». За розподілом потрапив у Луганський російський драмтеатр, грав у двох виставах, потім був Криворізький, Київський театр оперети… Але це було не моє. Марив кінематографом.
- Який ваш улюблений фільм?
- «Холодне літо 53-го» режисера Олександра Прошкіна, де зіграв колишнього зека Крюка. Стрічка справила враження і на глядачів, і на критиків. Сам придумав біографію своєму персонажу. Крюк - невблаганно жорстокий, з нерухомим закам’янілим обличчям. У ньому відчувається зверхність у ставленні до інших, відчуття власної сили й безкарності. Шукав риси, деталі для передачі характеру і знайшов - це маленькі, пронизливі, злісно примружені очі Крюка, які випромінювали жорстокість.
- Ви знімалися з легендарним Анатолієм Папановим. Як почувалися поруч із зіркою такої величини?
- Це було великою честю і ще більшою відповідальністю. Поруч з легендарним актором треба виглядати нарівні. Це був актор з великої літери, талановитий і феноменально працездатний. І разом з тим - скромний. Чим більший талант – тим простіша людина. Зйомки цього фільму стали для мене великою школою, проходили легко, цікаво і професійно. Не чути було режисерських окриків, можливо, через те й зняли картину набагато раніше.
- У фільмі «Богдан-Зиновій Хмельницький» Миколи Мащенка ви чудово скачете на коні. Довго вчилися?
- Кожен український козак мав би вміти скакати верхи (сміється. – Г.Я.). Якщо хотів зіграти роль Івана Золотаренка – соратника Хмельницького, то мусив і на коні скакати, і володіти багатьма видами холодної зброї…
- Пишете вірші, хоча заявляєте, що не вважаєте себе поетом. І самі їх виконуєте…
- Просто пишу музику на слова, які рвуться з душі… Люблю співати,у мене чималий репертуар: українські пісні, старовинні романси, пісні воєнних років. Зі мною завжди моя улюблена гітара. Хоч би як було важко, а візьмеш гітару в руки, і на серці теплішає. Останнім часом почав писати музику до власних віршів. У мене є цілий цикл дитячих пісень....
- Після якого фільму вас почали впізнавати на вулиці?
- Мабуть, після ролі козака Пана у багатосерійній картині «Єрмак» режисерів Валерія Ускова та Володимира Краснопольського. Давно мріяв про роль українського витязя, проте в козаки мене взяли на «Мосфільмі». Пан вирізняється вибуховим темпераментом, емоційністю, душевним розмахом. Намагався показати його людиною сильної вдачі, цілеспрямованим, готовим до дії, мужнім. Пану пасує і козацький одяг, і «оселедець», він - втілення бойової міці козацтва.
- На Другий Трускавецький міжнародний кінофестиваль приїдете з яким фільмом?
- Приїду не з фільмом, а з піснею.
Довідка «ВЗ». Олексій Колесник народився 28 березня 1950 року у селі Карлівці Полтавської області. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Заслужений артист України. Зіграв у фільмах: «Червоні дзвони», «Ярослав Мудрий», «Легенда про княгиню Ольгу», «Овід», «Холодне літо 53-го», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Як ми були молодими», «Повернення Мухтара», «Державний кордон», «Батальйони просять вогню», «У лісах під Ковелем», «Єрмак»...
