Анджело Яконо: «Моя роль – залишатися за кадром, хоча зніматися запрошували всі режисери»

Спеціально з цією метою до нас приїхав головний продюсер майбутньої картини Анджело Яконо, який особисто взяв участь у відборі дівчат для нової стрічки. Команда професіоналів працювала з красунями чотири дні, і лише на п’ятий було названо ім’я переможниці. Ми домовилися про зустріч з Анджело Яконо у ресторані готелю «Швейцарський» (її нам організувала генеральний продюсер Трускавецького кінофестивалю “Корона Карпат” Любов Микитка), коли ще ніхто не знав, котрій з дівчат всміхнулася доля (наступного дня стало відомо, що на зйомки в Італію поїде 22-річна студентка-журналістка Олеся Зозуля).

- Про що ваш майбутній фільм?

- Це правдива історія про повію, у якої народилася дитина. Після смерті матері дівчинку хочуть забрати у притулок. Та повії різних національностей стали на захист цієї дитини. Фільм базується на фактажному матеріалі. Оскільки повії були з різних країн, тому ми і вирішили набрати для зйомок дівчат – представниць цих країн. Дівчина з України нам для фільму також потрібна.

- Чому вибрали для кастингу саме Львів?

- Для однієї з головних ролей режисер Валерій Жерегі у рамках Трускавецького міжнародного кінофестивалю телевізійних фільмів “Корона Карпат” шукав молоду українку – тому й вирішили проводити кастинг у Львові – до Трускавця рукою подати, та й церемонія нагородження проходитиме у Трускавці під час відкриття Алеї слави.

- Це вже буде за рахунком який фільм, знятий вами загалом?

- Мабуть, понад 50.

- А увійшли ви у кінематограф як актор чи вже як продюсер? 

- Мій перший фільм був знятий у 1963 році. Це була відома на увесь світ картина “Клеопатра”, де я виступив і як актор у товаристві таких зірок кінематографа, як Річард Бертон та Елізабет Тейлор. У цьому ж фільмі я виступив і як продюсер.

- Які враження у вас залишилися після роботи на одному знімальному майданчику разом з такими титулованими акторами?

- На той час вони ще не були титулованими. Вони хотіли працювати, мріяли, щоб “Клеопатру” подивилися в усьому світі. А про якусь зірковість тоді ніхто й не мріяв. Фільм знімали довго, а потім зйомки довелося призупинити на 8 місяців, оскільки важко захворіла Елізабет Тейлор. Іншою проблемою став бурхливий роман між Річардом Бертоном та Елізабет Тейлор, внаслідок якого обоє покинули свої сім’ї і одружилися після закінчення зйомок. У мене залишився подарунок від Річарда Бертона – шабля, з якою він знімався у “Клеопатрі”.

- “Клеопатра” мала шалений успіх і чотири “Оскари”. Чому ви далі не захотіли зніматися у кіно, а працювали, як кажуть, за кадром?

- Ви правильно сказали – “за кадром”. Це, як кухар, – готує, присолює, додає спецій, а готову страву гостям подають інші люди. Я теж люблю робити свою роботу – зі середини, від самого серця, але разом з тим залишатися за кадром. Не було такого режисера, з яким я працював, щоб мені не запропонував зіграти у його картині. Кажуть, у мене це непогано виходить (Сміється. - Г. Я.). Але це не моє…

- З ким з великих режисерів вам доводилося працювати?

- Майже з усіма відомими італійськими режисерами. Творчою і плідною була робота з Роберто Росселліні. Росселліні постійно мені знаходив якісь хоча би епізодичні ролі. Але, як я вже казав, це не моє.

- А хто був вашим улюбленим режисером?

- Федеріко Фелліні. П’ять “Оскарів” – такою кількістю високих нагород найпрестижнішої кіноакадемії не кожен може похвалитися. Та я би йому дав більше!

- Те, що він був талановитим, – відомо усім. А що ви можете сказати про нього як про людину?

- Фелліні був інтелігентом з великої літери, фанатом своєї справи. Але була у нього одна вада – страшенно любив обдурювати. Іноді важко було зрозуміти, коли він казав правду, а коли відверто брехав. Міг багато наобіцяти і одразу про це забути. Та разом з тим був дуже доброю і щирою людиною. На початку своєї кар’єри він був дуже бідним, можливо, через це вже потім, ставши знаменитим і багатим, не відмовляв нікому, хто у нього просив фінансової допомоги.

- І навіть вам щось подарував?

- Я ще ніколи про це нікому не розповідав. Ви – перша, хто у мене про це запитав – який подарунок я маю від великого Фелліні. Давно, коли Федеріко був, я повторюся, бідним і не мав змоги купити холодильник – збив з дощок шафку, яка і слугувала йому холодильником. Дверцята відчинялися, він клав всередину лід і ховав якісь залишки їжі. Потім, коли він придбав собі справжній холодильник, цей свій, дерев’яний, подарував мені. Він у мене стоїть вдома і досі – як реліквія, як символ нашої дружби.

- Ви його комусь показували?

- Так, цей холодильник “зіграв” у фільмі “Вісім з половиною”.

- Якби ви його виставили на аукціон – мабуть, за нього виручили б чималі гроші?

- Це – безцінна річ. Але якби справді захотів його продати, зміг би 100 разів об’їхати навколо світу.

- Ви були тільки співробітниками на знімальному майданчику з Фелліні чи дружили поза ним?

- Попри те, що між нами була чимала різниця – Фелліні був старшим на 20 років – ми були друзями. Всі фільми, які він зняв, були і моїми. Ми багато працювали, Фелліні не давав нікому розслаблятися. Закінчив фільм – брався за наступний. Складалося враження, що це не знімальний майданчик, а конвеєр. Він не хотів нікого бачити поруч, окрім мене. А у повсякденному житті він вважав мене другом, бо розповідав мені такі сокровенні речі, яких не казав нікому і яких не знав ніхто. І про свої проблеми, і про свої переживання, і про радісні хвилини.

- Ви працювали з усіма найвідомішими режисерами, відповідно у ті фільми, які знімали ці метри кінематографа, запрошували мега-зірок. З ким було найкомфортніше працювати?

- Марлон Брандо, Марчелло Мастроянні і Клаудіа Кардінале. З такими, як вони, можна було працювати цілодобово і не відчувати втоми. 

- А кого із сучасних акторів ви б віднесли до цієї когорти?

- Нікого.

- Фелліні любив жінок?

- О (Сміється. – Г. Я.), ще й як! Хоча казав: “Анджело, біля мене крутяться всі жінки. А біля тебе – тільки дуже гарні. Тому мушу бути завжди там, де ти”. Хоча наші смаки з ним щодо жіночої краси не завжди збігалися. Фелліні любив жінок з величезними сідницями. Він і у своїх фільмах намагався більше знімати акторок ззаду…

- Ви все життя прожили з однією дружиною?

- Ні, у мене було дві дружини. У двох шлюбах народилося п’ятеро дітей. 

- Хоча би хтось з п’ятьох пішов слідами батька?

- Ні. Вони далекі від культурно-мистецького життя. Тільки один син – музикант, грає на барабанах.

Довідка «ВЗ». Анджело Яконо народився 27 листопада 1936 року у Неаполі. За свою творчу кар’єру зняв понад 50 фільмів. Від двох шлюбів виховав п’ятьох дітей. 

Фото автора. На фото: Італійський продюсер Анджело Яконо (зліва) і виконавець головної ролі у фільмі «Перелітні птиці» молдавський актор Серджіу Чуботару, який «виступив» перекладачем під час розмови за філіжанкою кави у ресторані готелю «Швейцарський».